Оскільки я надто лінивий, щоб описувати всі свої велоподорожі (а життя надто швидкоплинне, щоб з цього приводу заморочуватися 
), то я вирішив зробити такий собі збірний пост, в якому буду перераховувати всі вилазки велосипедом в цьому році. Деякі подорожі будуть розписані детально (відповідно буде лінк на статтю), деякі просто будуть мати фотозвіт (буде лінк на photofile), а деякі будуть просто самі по собі, з коротеньким описом. Цей пост буде змінювати дату публікації при кожному оновленні, відповідно буде завжди висіти зверху, як тільки я кудись поїду і вирішу про це розповісти .
). Вода в озері була просто суперова – як парне молоко зверху і при березі, де її за день прогріває сонечко, і прохолодна на дні та ближче до середини озера, де б’ють джерела і тече річка Верещиця. Хлюпалися ми всього лиш з півгодини – хоч я і обіцяв Даринці, що скоро буде теплий літній дощик і ми будемо купатися під нього, але поки ми доїхали до озера Даринка встигла намерзнутися на кріселку(я їхав з середньою швидкістю ~15-18км/год + останні 2-3 км дороги пролягали через темний ліс). Тому в воді до останнього хлюпався я сам, а Даринка трохи поплававши на кругу всілася на березі тлумити канапки і годувати ними якогось бродячого песика. Пометикувавши на охолоджені голови, що після такої “офігенської” купелі мокнути під дощем вже немає особливого сенсу, ми вирішили повертатися до Львова – тим більше що темно-сині хмари з того боку все більше насувалися на нас. 8 км зворотнього шляху до машини ми встигли проїхати якраз перед початком грози в Івано-Франковому та Страдчі – люблю їхати коли попереду періщить дощ і гатять блискавки, а в дзеркалах заднього виду золотиться захід сонця. Повезло, що називається 
