Велоподорож Краків-Велічка-Нєполоміце


Всім привіт. Першим постом у моєму блозі буде далеко не перша моя велоподорож, але одна з найсвіжіших. Старіші велоподорожі з детальним фотозвітом обіцяю викладати поступово.

Отже, після довгих суботніх (26.05.2007) роздумів над тим, яку ж мапу і з якою деталізацією купити, настав час для роздумів а куди ж власне поїхати 🙂

Тут все виявилося простіше – якось вночі я вже їздив в сторону Нєполоміц (був там о 22-23 вечора, тому багато не побачив, але “апетит” нагуляв). Від самих Нєполоміц рукою подати до Велічки (там я теж якось був, але пішки і теж вночі), плюс до того – недалеко за містечком розпочинається велика Нєполоміцька Пуща зі справжнім великим болотом і купою організованих велодоріжок :). А оскільки мені ніколи не доводилося бачити болота “наживо” – тільки по телевізору та в фільмах, то хотілося додати і це дивне місце до маршруту.

Карта маршруту – тут

Оскільки від Кракова до Нєполоміц є всього 4 прямих шляхи (з них тільки 2 основні по автомагістралі) і оскільки:
1)петляти вуличками від початку маршруту мені не хотілося,
2)стояла сонячна погода з легким вітерцем – все для того, щоб відчути задоволення від динамічної їзди,
3)3 з 4 шляхів я вже проїхав під час попередніх виїздів/прогулянок –
то початок маршруту припав на трасу Краків-Велічка (Е40) і на містечко Велічка, як перший пункт подорожі.

Частину траси до Велічки подолав без особливих пригод і вражень, хіба що ще в Кракові на вулиці Веліцкій побачив гарну церкву. Ну і майже при виїзді за місто – першу для мене в цьому році квітку маку. Так собі самотньо червоніла на фоні зеленого підстриженого газону.

Невеличке і затишне містечко Велічка широке відоме завдяки соляній копальні на глибині близько 120 метрів під землею. Хоча з фотографій і вражень знайомих я можу сказати, що це несамовито гарне місце – але сам я там ще не був – 3-годинна екскурсія по підземеллю в план цієї поїздки не входила. До речі там весь час зберігається стала температура ~14C, тому спускатися в такий погожий день в холодне, хоч і гарне підземелля не хотілося.
Ну і нічого. Зрештою саме містечко теж досить цікаве. Центр – Верхній Ринок (центральна площа) максимально підготовлений до туристичних відвідин. Обабіч центру розлігся цілий замково-музейний комплекс –
Замок Зупний з оборонними спорудами,
Палац Пжихоцьких,
Церква Св.Себастьяна(одна з найвищих точок міста),
Палац Конопків,
Церква Реформаторів,
Шахта Даніловіча,
Шахта Регіс

Ще під час минулих поїздок в Велічку я вирішив сходити в Зупний замок і максимально роздивитися церкви, що розкидані по місту. Сам замок досить невеличкий, зате якийсь затишний і привітний.. І часу його оглядини багато не забирають 🙂 Дворик, оборонна вежа, реконструкція невеличкої соляної копальні – ось і все, що там можна оглянути ззовні. Всередині ж міститься музей, експонати якого навіть змусили мене купити фотоквиток :). В музеї представлена історія як самого замку, так і цілого містечка. Грамоти, кодекси, герби, стяги і таке інше.. Найбільше мені сподобався макет містечка в 19 сторіччі(люблю я такі штуки), палата, де збиралася Міська Рада і звичайно ж – колекція сільничок – це просто треба побачити!
До речі, цікава штука – багато речей, як от – сейф, кодекс міста, деякі герби – були випродуковані у Львові!

Оглянувши і пофотографувавши цікаві експонати, я вирішив проїхатися по іншим видатним місцям містечка(див. список вище). З годину покружлявши по маленьких і звивистих вуличках, завершив оглядини Велічки з однієї з найвищих і найдревніших її точок – церкви Св.Себастіяна. Дуже гарне місце, з якого видно панораму містечка і навіть трохи Кракова. Колись був тут вночі – то таке відчуття, що стоїш на краю зоряного неба – щось схоже можна спостерігати вночі з вулиці Klasnienska, яка йде на Grabowki. Колись треба буде вернутися туди з фотоапаратом, хоча сумніваюся, що вдасться повністю передати картину.

На горі біля церкви я зробив невеличку зупинку – щоб перекусити бутербродами і полежати на сонечку, готуючись до великого ривку в сторону Нєполоміц. Виявилося однак, що лежати на сонці і відмахуватися від комах мене не “пре” – тому подорож продовжилася.

Оскільки дорога до Нєполоміц мені вже була знайома по нічний поїздці, я вирішив поексперементувати з альтернативними шляхами – через село Staniatki, в якому мав би згідно карти району якийсь старий клаштор. Дорога через села дуже хороша, йшла весь час трошки під кутом донизу (Велічка знаходиться вище Нєполоміц). І завдяки тому, що то був вихідний день – машин на дорозі майже не було. Швидка їзда по гарній дорозі, насолода від струменів теплого повітря, нехитра музика полів, лісосмуг і маленьких фермерських господарств – гарні супутники в будь-якій подорожі. Бонусами альтернативного маршруту окрім клаштору в Staniatki, виявилися поле для гольфу в одному з сіл – навіть вдалося сфотографувати гольфера (чи гольфмена 🙂 ) і поле з волошками. Краса! До речі, судячи з машин, які були припарковані біля гольф-клубу – це не така вже й велика розкіш. Принаймі польський середній клас собі це дозволити може.

Клаштор в Staniatki мене не вразив, зате я там сфоткав рідну “Україну” – велосипед когось з вірян :). Ага, побачив от таке диво архітектури – явний приклад ситуації, коли амбіції переважають над можливостями 🙂 Ще по дорозі мав змогу опосередковано взяти участь в якомусь дитячому святі, на яке зібралося майже ціле село. Ех, деколи так тягне пожити в таких от маленьких і закритих світах.. Добре хоч, що такі потяги в мене завжди перебиваються страхом осідлого життя на одному місці, з одними і тими ж сусідами на все життя.. Бррр…

Втішаючись сільськими пейзажами і своєю нетривалою в них присутністю :), я якось досить швидко доїхав до Нєполоміц. Містечко зустріло мене місцем, де народжуються статуї 🙂 і церквою в центрі. З другого боку церкви знаходиться міська площа і королівський замок. Тут знову ніяких сюрпризів – в замок я запланував заглянути ще з минулої поїздки. Саме містечко загалом менше від Велічки і я б сказав більш спокійне. Напевно це через відсутність юрб туристів і через відносну малу кількість тутешніх видатних місць. Хоча замок мені сподобався(такий собі середній за розмірами – напевне використовувався як літня резиденція), як і Ринок. Ну а велосипедні траси за містом(і їх розмаїтість) – це просто казка! Не порівняти звичайно з “Велосипедним Раєм” в Кракові (велошосе на Tyniec), але все одно класно придумані і спроектовані. Зрештою місця в них навалом – ціла Пуща 🙂

Отже, заглянув в замок, прогулявся по ринку, задокументував то все – і на пошуки того самого Великого болота, де живе Шрек :). По дорозі до Пущі ще заїхав глянути на старе жидівське кладовище (є, як правило, в кожному великому селі) – як і очікував – нічого нового там не побачив. І ось Пуща! Зі сторони міста купа вказівників, табличок з поясненнями і деталями веломаршрутів, брамки на старт і на фініш. Обравши дорогу на Болото, рванув туди. Оскільки на моїй карті самого болота не видно, довелося покладатися на план району, який я сфотографував в одному з сіл. Тому, заїхавши вглиб Пущі, я вирішив різко звернути з стежки і поїхав (швидше поплівся 🙂 ) в ліс. Дорога була ну дуже паскудна – горби і постійне багно під колесами. Зате яка там буяє зелень!! Ну прямо як в тропіках якихось! Причому кольори надзвичайно насичені – таке собі шаленство зеленого. Мошки, жучків, вужів і іншого добра теж вистачає. Як і ірригаційних каналів – один з яких змусив мене повернути з колії і їхати прямо по стовбурах старих сосен, які попадали і конкретно потрухнявіли.. Налякавши(і налякавшись) пару маленьких вужиків і розвеселивши жаб, я змушений був повертатися – назад до траси. Але оскільки з більш-менш нормальної дороги я з’їхав давно, то довелося продиратися крізь хвойні хащі. Коли, після 20 хвилин їзди по трухлявих стовбурах, гнилому листі і замаскованим каналам я випхався на трасу – то був подертий і зелений як той Шрек (від буйно-зелених кущів, через які довелося продиратися) – от тоді я вирішив, що болота з мене вистачить.. Я надіявся побачити якусь трясовину, стежки імені Сусаніна, хатку Шрека в кінець-кінців – а тут, блін, ніякої тобі зорганізованої інфраструктури 🙂 Ну але раз не вийшло з болотом, то можна поганяти в стилі “а-ля вело-раллі” по лісових стежках. Стежок тут на вибір – і з болотом, і з тирсою (біля лісоповалу), і з гравієм.. Словом краса 🙂 Непомітно вискочив на трасу до району Klaj, яка розділяє “дику” частину Пущі від “окультуреної”, і вирішив ще трохи погасати по так званому міському парку “Пуща” – теж досить непогано продумана територія. Одна 8-км доріжка, яка пролягає паралельно залізничній колії і шосе, невеличкий дендро-парк з описами дерев і кущів, що тут водяться, ну і ще декілька менших доріжок. Правда і народу тут більше – парк, як не як. Зробивши круг отією 8-км трасою, вирішив повертатися на Краків. І от, прямо при виїзді з лісу надибав розсипані букви “Е” 🙂 .

Дорога назад пройшла без якихось особливих труднощів. Зробив ще пару фотографій міцевості і повернувся в Краків трасою на Biezanow. Переваги цієї дороги по-перше в тому, що вона йде під певним нахилом – їхати легше, а по-друге в тому, що вона другорядна – що мало неяабияке значення, оскільки їхав я вже в сутінках, а машин(особливо вантажівок) на таких трасах зазвичай небагато.

Фотоальбом з підписами можна переглянути тут.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s