Автоподорожі в Туреччині


Користуючись безсонням :), розповім про свої автопригоди в Турції.Отож, просидівши декілька днів в готелі та понудившись трохи на морі, вирішено було брати машину на прокат і їхати обдивлятися якісь місцеві цікавинки. Оскільки готель наш був в 10 км від міста Сіде і в 55км від Аланьї, то сімейною нарадою було вирішено з’їздити саме туди.

Першого дня взяли Рено “Симбол” (в них чомусь “Кліо” називається). Машина в класному стані, 1.4л, наїздила заледве 12тис.км., м’ягка підвіска, троxи нечітке включення передач, робочий кондиціонер (що дуже важливо, з огляду на місцевий клімат :)). Спочатку вибралися до найближчого міста – Сіде. Побували в античному амфітеатрі, походили старим зруйнованим містом, базарчиком і звичайно ж покупалися на міському пляжі – кам’янистому, зате дуже цікавому для дайвінгу (на відстані 10м від берега починаються всілякі підводні нори, розлами в дні, зграї рибок і морських їжаків).
Далі трохи повозилися в сторону Манавгату (гірська річка і одноіменне місто). Попалися під радар на шосе (про це нижче). І цілі-здорові повернулися до готелю. Оскільки машина бралася на 24 години, то я ще зранку наступного дня трохи поганяв по сільській місцевості.

Наступного разу брали машину вже перед самісіньким від’їздом. “Симбола” не було, довелося брати Фіат “Албеа”. Здається, теж 1.4л, набігав ~56 тис.км., кондиціонер працював тільки в режимі “max” (і дуже харив шумом), машина жорсткіша за “Симбол” – зате набагато чіткіше включалися передачі. Бензину жере десь так само як і Рено – на ~250км вистачило 15л заправитися – і ще й лишилося для наступних клієнтів (оціночно на 70км). Цього разу їздили далі – а саме до Аланьї – піратського міста. Попри бабанові плантації, живописні тунелі і прямо понад берегом моря. Заїхали аж на саму гору – до залишків оборонних фортець і старої мечеті. Покрутившись серед купи автобусів з туристами, виїхали на міський пляж. Дно тут ще цікавіше – якби після якогось землетрусу. Суцільні розломи, плити і кавалки породи. Отримавши (і проігнорувавши) штраф за парковку в прибережній зоні повернулися в Сіде, де пофоткали храм Аполона і вечірню гавань. Після шопінгу на місцевому базарчику (виторгуватися можна по-страшному) повернулися в готель. Ну і знову ж, наступного ранку я ще трохи полякав корів на сільських дорогах – поїздив в напрямку гір.

Тепер про цікаві і не дуже деталі.
1)Бензин. Страшно дорогий. Коштує в районі 2-3 долари за літр. Тому і машини в прокатах зазвичай економ-класу. Ми двічі заправлялися на 45усд. Краще мати при собі ліри, інакше суму в 45лір турки хитро переводять в 42-45усд (а фактично мало б бути 30-35)

2)”Менти”. Зовсім не страшні (принаймі для туристів). Зате хитрі. В перший день нас злапали радаром на шосе – перевищення швидкості на 20км/год. І це при тому, що ми їхали найповільніше зі всіх на трасі. Обмеження швидкості на шосе – 90км/год, в містах – 50км/год. Радар працює надзвичайно хитро(це мені вже потім водій екскурсійного автобуса розповів) – навпроти руху на узбіччі ставлять машину (зі слів турка найчастіше білі Рено “Симбол” або ті ж “Албеа”), в якій сидить “мент” з радаром. Ніяких знаків зазвичай при цьому не вішають. Далі він по рації передає на пост, який знаходиться на 400-500 м далі, які машини перевищили швидкість – і вже там їх (і нас :)) пиняє мент з палкою. Зупиняють одразу багато машин, тому можна спокійно потихеньку “змиватися” (досвідчені турки так і робили). Ми пішли розбиратися в чому справа – і як туристам нам зробили перший раз поблажку. Тому той факт, що за кермом їхав я, а права були тільки в Юлі залишився нашою маленькою таємницею 😉

3)Агентства прокату машин. В готелях найдорожче, дешевше в великих мережах агентств, ну і найдешевше в якихось маленьких фірмочках(але машини більше побиті). Ми вибрали другий варіант. При цьому: прокат авто типу Рено “Симбол” винесе ~45усд за добу (24 години). Треба було лишень прослідкувати, щоб оформили повне КАСКО+доставили дитяче кріселко, мати при собі права (наші укр.підходять там протягом 30 днів) і сказати їм номер кімнати в готелі. Оскільки я прав не маю, то брали на Юлині. На те, що їздив потім на машині я, прокатчики навіть не нічого не питалися. Вертати машину можна потім або їм безпосередньо, або просто лишивши ключі в готелі на рецепції – самі прийдуть і заберуть. Тепер увага – НІЯКИХ ПАСПОРТІВ І ДОКУМЕНТІВ ЛИШАТИ ЇМ НЕПОТРІБНО!!!

4)Дороги. Дороги класні. Принаймі в курортних зонах. В Анталії теж нормальні. І в горах без вибоїн. Тип асфальту – те що в ColinMcRae називається DumpTarmac :). Правда в старих частинах міст поширені вузенькі вулички, де ледве протискуєшся між людьми, зустрічними машинами і автобусами. Після їзди в Аланьї між автобусами під гору (кут нахилу ~30%) з крутими віражами починаєш по-новому дивитися на переваги невеличкого автомобіля.

5)Водії. Їздять турки жахливо. Те, що вони ігнорують вмикання поворотів при перестроюванні з полоси на полосу – це дитячі забавки, а от коли їдуть спокійно на червноне світло (ще й сигналять ззаду тобі, якщо ти раптом надумав все-таки зупинитися 🙂 ) чи коли обганяють в повороті по зустрічній смузі(при цьому дико сигналячи – щоб за поворотом ті, хто їдуть на них почули і вступилися :)) – то вже трохи починає втомлювати. Перевищення швидкості – теж “пустощі”. Якби не “лежачі поліцейські” (яких в містах через кожні 300м понакладали), то там би ніхто 50км/год і не їздив. А так хоч не встигають розганятися :). На шосе стабільно 120-130(при обмеженні в 90). Коротше кажучи, ризиковий народ.. А може, вони просто мають багаторазові знижки в міліції? Навіть не буду говорити про різних “мотопедерів” і роверистів, які так і просяться під колеса.

6)Машини. Дуже багато скутерів, мотоциклів, малолітражок і машин економ-класу – ну це і не дивно враховуючи ціни на бензин. Надзвичайно поширені Рено (Симбол, Кліо), Пежо(206,306) і Фіати. При чому, серед кольорів машин переважає білий – напевно специфікою клімату зумовлено.. Якихось цікавих машин бачив небагато – хіба що одного мустанга, старенького, але класного Dodge і якесь феррарі (зачохлене, тому не можу сказати, яке точно). На жаль, не всі ризикнув сфотографувати – турки не люблять, коли їх без дозволу знімають.

Загалом враження від автопоїздок по Турції позитивні. Дороги гарні, “менти” на кожному кроці не стоять, краєвиди чудові, море кругом – де хочеш (вірніше, де нема готелів :)) став і одразу ж в теплу водичку, а потім далі собі їдеш.

Фотоальбом з автоподорожі – тут.
Ну а тут – просто фотки з відпочинку (не тільки з авто).

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s