Denver Rush Hour


"Корок" поблизу Денвера
“Корок” поблизу Денвера

Всі, кому доводилося зі мною подорожувати, в тій чи іншій мірі знайомі (a Юля та Даринка – особливо :)) з однією цікавою особливістю мого вибирання в дорогу. А саме – я завжди люблю збиратися і вирушати в останню хвилину. І, що найцікавіше, завжди встигаю (тьфу-тьфу і стук-стук по дереву) 🙂 Були випадки, коли я на ходу заскакував в поїзд, що вже почав рух зі станції, чи попадав в аварію на таксі, коли до відправлення автобусу залишалося менше 5 хвилин а відстань до автовокзалу складала більше 5 км, чи сідав на міський автобус, що замість вокзалу віз мене в депо за 20 хвилин до відправлення міжнародного автобусу 🙂 Таких ситуацій траплялася сила-силенна, і я навіть вигадав собі власне правило, згідно якого подорож буде вдала, коли я в “притик” встигнув на автобус/поїзд/літак 😉 І тому я ніколи не хвилююся в таких випадках, хоча остання “пригода” – відліт з Денверу додому, мало не похитнула мою віру в це правило.

Гора-замок в Касл-Рок, Колорадо
Гора-замок в Касл-Року, Колорадо

Отже, з чого все почалося. З офісу я виїхав заздалегідь – за 4 години до відльоту. Поки заправився і доїхав з Касл-Року до Денверу минула орієнтовно година. Але я ще ж мав відправити посилку Еялю – корпоративний телефон з сім-карткою та диски з двома останніми сезонами Top Gear. І оскільки зазвичай я легких шляхів не обираю, тому вирішив завезти передачу в офіс Федексу самостійно. Почалося все більш-менш спокійно і прогнозовано – ввів в навігаторі пошук по назві „Федекс” і поїхав за першою найближчою адресою. Відстань в 70 км мене чомусь не насторожила і дарма, бо виявилося,  що я приїхав до великого логістичного терміналу Федексу, де не було пункту прийому замовлень 🙂 Ще й сама локація виявився десь на задвірках Денверу і досить далеко від аеропорту.

1. Тут я вже вирішив подзвонити в колл-центр Федекса і спитатися їхню найближчу адресу. Спочатку автомат-відповідач мені сказав, щоб я йому продиктував адресу – а він все зрозуміє і мені допоможе. Але виявилося, що не дано ще автоматам мою ламану англійську розуміти 🙂 Тому після того, як я з нервів сказав йому просто „fuck off”, автомат здався і переключив мене на живого оператора (хоча я тепер так собі думаю – може то такий функціонал в нього :)) Перше питання – стандартне – ZIP код – я до нього готувався і тому назвав правильний, оператор пом’явся і видав адресу за 16 км від точки де я був. Ок, поїхали.

Денвер, центр
Денвер, центр

2. Але, як каже доктор Хаус – всі брешуть – і оператори не виняток, тому за вказаною адресою виявився блок приватних будинків 🙂 A це ще 30хв змарнованого часу на їзду. Дзвоню ще раз – автомат вже впевнено впізнає моє козацьке „fuck” і тут же пропускає далі. Перш ніж повірити на слово підступній операторші, я глянув на карту – за адресою, яку вона назвала, теж так виглядало, що були приватні будинки. Подзвонив третій раз (з автоматом вже як друзі – з півслова досягаємо розуміння ;)) і попросив сказати мені адресу найближчу до аеропорту, бо кудись ще їхати вже не лишалося часу.  Нарешті, третя адреса виявилася правильною, ура!

3. Але тут зі мною прощатися передумав навігатор і якогось дідька за 10 хвилин кружлянь привів мене назад за першою адресою. Залишалося менше двох годин до відльоту і тому на досягнення такого ж порозуміння як з автоматом-відповідачем в нас з ним вже часу не було. Після швидкого рестарту він таки проклав трасу нормально і ми рвонули до аеропорту.

Порушники ПДР :)
Порушники ПДР 🙂

4. Виявилося, що я опинився на дорозі в пригороді Денверу в найбільш повільний час – на дороги виїхали мами з дітьми зі шкіл та всілякі пенсіонери на здоровенних джипах, які тільки на хайвеях ганяють з перевищенням швидкості на 10-20 миль/год. А от по своїх околицях вони їздять з середньою швидкістю меншою на ті ж 10-20 миль/год. Причому займають всі полоси і не реагують на мигання фарами. Справжні олені на дорозі 🙂 Довелося трохи порушувати і попідрізати пару джипів, що мало не обернулося для мене травмами – нервовий дядило на Dodge Ram хотів було вилізти з машини і розбиратися зі мною просто на перехресті. На моє щастя, його дружина змогла його стримати і він хіба їхав за мною пару кілометрів, матюкався та махав руками всілякі непристойні жести. Розумію, що неправий 100% я, але ж дядя теж сунувся в лівому ряді зі швидкістю 25-30миль/год при обмеженні в 45.

Police car
Police car

5. Додаткову напругу нагнітали навігатор, який показував, що до аеропорту їхати ще десь годину, та поліцейські, які крутилися то тут, то там і зупиняли підозрілих мексиканців. До відльоту залишалося менше ніж півтори години. А ще ж всілякі чек-іни, перевірки на металодетекторах і черги. Раптом навігатор вирішив, що досить з мене знущатися і сказав, що будемо на місці через 10 хвилин і що про годину та 70 км відстані він пожартував 🙂

6. Дістався навіть швидше чим за 10 хвилин до офісу Федекс біля аеропорту, але тут вже вирішив показати фокуси телефон і коли я відкрив галерею фото, щоб глянути адресу відправки (яку я для певності двічі сфоткав :)), то він просто собі завис. Ситуацію спас дзвінок Еялю і уточнення адреси. Прийомщиця вирішила теж долучитися до загальної атмосфери спішки і два рази неправильно набивала адресу з листочка, але то вже дрібниці. До відльоту – година.

7. Швиденько мотнувся в пункт повернення машин і по дорозі з нервів двічі повернув не там, де треба, тому в результаті опинився в аеропорті за 45 хвилин до вильоту. Ще не все втрачено, як сказав мені водій шатла, що курсує аеропортом і який виїхав на рейс швидше, коли почув що мені 45 хвилин до відльоту. Respect, man!

Орендована Spectra
Орендована Spectra

8. Ще хвилин з 10 я поганяв аеропортом і на чек-іні тьотя мене спочатку порадувала – сказала, що рейс відкладено на 2 години, а потім запитала, чи я маю шенгенську візу. Дивне питання, оскільки я летів транзитом через ЄС.

9. Але оскільки візи я не мав, то виявилося, що через Франкфурт на Мюнхен мені летіти не можна – бо це два транзитні перельоти з часом перебування в межах Шенгену більше доби і тут вже без візи ніяк 😦

Шосе біля аеропорту, Денвер
Шосе біля аеропорту, Денвер

10. Через 15 хвилин клацання на комп’ютері тьотя мені запропонувала реальниц варіант – переліт до нью йорк (аеропорт нью арк), там зависнути на ніч і півдн і вже звідти летіти напряму в Мюнхен. Щоправда за виліт в Мюнхен іншого аеропорту взяла доплату в 203 долари, але зате я знову їду додому 🙂

11. Часу до вильоту в Нью-Йорк лишалось теж небагато, тому я притьмом погнав на чек-ін до внутрішніх авіаліній, Але там виявилося, що мій білет ще в них не пробився в системі і довелося чекати добрих хвилин 20 поки вони все перевірять.

12. Тому ще більшим галопом я промчався через охорону з детекторами металу і рентгеном – хоча і там виявилося, що два iPad, які я віз в рюкзаку треба окремо викладати на стрічку до рентгену. Тому рюкзак знову поїхав на рентген. А по радіо вже оголосили last call для мого рейса

Денвер, центр
Денвер, центр

13. Нарешті я таки добіг до поїзда, який мене завіз до мого гейту і в числі останніх пасажирів заскочив в літак. І вже як останній невеличкий бонус переді мною всілися бабуля з малим і дуже вредним америкосиком, який постійно крутився і гепав спинкою крісла. До повного щастя він ще й постійно пускав гази, аж поки турботлива бабуся не додумалася його вивести і змити в туалет (останнє – це вже мої мрії :))

Посадка
Посадка

14. Приліт в Нью-Йорк опівночі. Пригоди продовжуються – Приватбанк заблокував карточку і тому я, дві години простоявши в черзі до прокату автомобілів, зрозумів, що доведеться ночувати в аеропорті. Трохи виспався в таксі з аеропорту Нью Арк до аеропорту ім. Джона Кеннеді  за 110 доларів (було 105 взагалі-то) але темношкірий афро-американський таксист сказав мені, що на чай дають йому всі і тому він включить мені ще 5 баксів до рахунку автоматично :))

15. Інтернету в аеропорті не знайшов (бізнес-бар був вже закритий, а оплатити доступ до наявних платних мереж я не міг через заблоковану картку), тому готелю відносно недалеко і нормального по ціні знайти не вийшло. Подивившись на те, скільки людей ночувало прямо на лавках, кріслах, сумках і навіть просто на підлозі – я вирішив лишитися і „покемарити” на місці.

Додому!
Додому!

16. Спалося б нічого так, якби в 5-тій годині не включили на всю потужність  пожежної сирени – тестували нову мелодію напевно 🙂

На цьому пригоди закінчилися і я спокійно дістався спочатку до Мюнхену, а звідти вже до Львова. Цей текст набирав на iPad під час польоту і лише деякі косметичні поправки зробив вже вдома на стаціонарному компі. Цілком юзабельна штука для писанини дорожніх заміток.

Advertisements

9 thoughts on “Denver Rush Hour

  1. фігасє в них “корки” – відстань між рядами метри 4, в нас в такій смузі ще б маршрутка помістилась і якийсь мудак на таніраваній дєвятці 🙂
    а чим займався в штатах в плані роботи розкажеш? чи корпорейт сєкюріті не дозволяє? 🙂

    • в них там ще й по дві полоси сервісні – з кожного боку. і прикинь – там ніхто не пробує проскочити 🙂
      та чим займався – роботою 🙂 хай-но якось час виділю і напишу.. stay tuned, як то кажуть 🙂

      • це мені нагадало фільм “aliens vs predators 2” здається, там на якесь містечко навалився тотальний пісєц – чужі і хижаки одночасно, і валили вони тих американських громадян зі страшною силою, відповідно громадяни звалювали з того міста 🙂 і показують картину маслом: виїзд з міста – шалені пробки, купа машин, всі стоять, сигналять, а поряд (увага) пуста зустрічна смуга, на яку ніхто навіть не думає виїхати 🙂 отак-от навіть під загрозою бути зїденим америкос закону не порушить 🙂

      • дякую, пане Романе, я теж радий шо Ви вкотре благополучно на ходу застрибнули в літак і повернулись додому 😉
        а на блозі я і раніше бував, просто в камєнтах не гадив 🙂

  2. Шановний клієнт. Приносимо вибачення за надані незручності. Для вирішення Вашого питання недостатньо інформації. Напишіть, будь ласка, лист на hotline@privatbank.ua. Повідомте як можна більше фактичної інформації. Вкажить Ваші П.І.Б., контактний номер телефону, номер картки. Для вирішення Вашого питання будуть прийняті необхідні заходи. З повагою, ПриватБанк.

    • 🙂 цікаво-цікаво. я вже купу раз дзвонив на хотлайни і навіть був в офісі на Гуцульській та в своєму відділенні. Наразі цим займається операціоніст з мого відділення і є надії, що гроші розблокуються (зрештою половина суми через два тижні розблокувалася). на крайній випадок я так зрозумів чекати доведеться ще півтора тижні – тоді автоматично локи знімаються (через 30 днів типу)..

  3. Пінгбек: Ель Сальвадор 2011 | Bike Traveller's Blog

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s