Боротьба за паспорт в Луцькому паспортному столі


Ілюстративне фото із сайту dem-alliance.orgПісля останньої поїздки закордон, коли хорвати мені проштампували останню вільну сторінку, Юля мене постійно “пиляла”, щоб я здав документи на новий закордонний паспорт. Жінки вони взагалі такі – їм би тільки причину “попиляти” 🙂 Мені він якось не дуже розходився, бо й так в найближчому часі закордон їхати я не планував, тому відкладав то діло в довгий ящик. Крім того, регулярно проїжджаю вранці повз львівський міжрегіональний центр видачі паспортних документів (на Залізничній 56) і постійно бачу там купу народу в чергах – шкода гаяти свій час на такі забави. Але ось намітилася поїздка до Луцька на декілька днів, тому заодно вирішив і подати документи по місцю прописки.

За той час, що я тягнув з подачею документів, траплялися різні “перетрубації” з паспортними столами – щось там відміняли, щось реогранізовували, щось покращували і тд. Проте черги під ними явно не зменшувалися і в пресі та інтернеті випливали все нові та нові подробиці корупційності цього виду діяльності. Як воно часто буває з чоловічим затягуванням до останнього, виявилося, що я правильно зробив, що нікуди не поспішав. За цей час технології боротьби з наглючими присосками держслужбовцями досягли певного розвитку, що дозволило мені частково скористатися здобутками піонерів цієї боротьби. Одним з першопрохідців, наскільки я можу судити, є мій колишній однокурсник – Юрій Бульбах. Позитивний чувак, якщо хтось його ще не знає. Саме його пост на сайті Захист Прав допоміг мені розібратися що до чого і як діяти. Тож на знак подяки Юрі за його сізіфів труд, вирішив написати звіт з мого невеличкого походу проти корупціонерів і що з того вийшло.

Для зацікавлених – за оцим посиланням дуже багато корисної інформації (з коментарями, якщо щось не зрозуміло буде з основного посту).

Спочатку сходив в паспортний стіл за адресою Луцьк, Кравчука 12 та дізнався їхні прийомні дні. На дошках оголошень практичної інформації – нуль, єдине потріпане оголошення на дверях кабінету 2 (де приймають документи та фотографують на паспорт), яке, всупереч вимогам закону, містило такі буцімто необхідні пункти:

1. Паспорт громадянина України (Оригінал і копія 1,2 та сторінок реєстрації за останні 5 років у двох екземплярах).
2. Довідка податкового органу про присвоєння ідентифікаційного номера (оригінал і копія 1 екземпляр).
3. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон та проїзний документ дитини (у разі їх наявності).
4. Особи віком від 18 до 25 років, які підлягають призову на строкову військову службу, подають довідку відповідного військового комісаріату щодо можливості виїзду з України. Форма довідки затверджується Міноборони України, або військовий квиток та його ксерокопія (хто відслужив).

5. Довідка про несудимість, яка отримується за адресою Винниченка 11 (тобто на іншому кінці міста).

Зайвим пунктом з цього списку є номер 5 – довідка про несудимість. Вірніше не так – довідка в жодному законі не прописана і є внутрішнім документом ВГІРФО, який отримується від УМВС за запитом абсолютно безкоштовно в строки вказані законодавством. Тепер що не так з цим у Луцьку. На Винниченка 11 працює ціла індустрія з виготовлення цієї безкоштовної довідки. Мало того, що замовити її сьогодні на сьогодні офіційно неможливо (максимум сьогодні на завтра), так там ще й існують різні розцінки за терміновість – людям в ультимативній формі пропонується сплатити “пожертви” на блекджек та повій папір та скрепки для бідних держслужбовців. Розцінки, які я почув – 15 грн за довідку протягом 30 днів, 50 грн за 15 днів та 80 грн “на завтра”. Якщо треба сьогодні на сьогодні – від 100 грн, а там як домовитеся (дядько в черзі з Камінь-Каширського району повідомив, що заплатив 120 грн).

Якщо з різноманітними “присосками” типу добровільних внесків за оформлення документів, які практикують в паспортних столах, я ще планував так-сяк погодитися, то витрачати два дні та екстра-кеш на спілкування з УМВС мені якось зовсім не хотілося. Тим більше, що ця довідка не є необхідною для оформлення закордонного паспорту!

Отже, за порадою Юри, я написав довільної форми заяву на ім’я начальника паспортного столу, в якій надав йому право дізнатися про мою несудимість. Цей момент є важливим, бо офіційно паспортисти можуть “зіскочити” на те, що вони не мають права доступу до ваших персональних даних, які тепер в нас охороняються через закон про персональні бази даних.

Документи зі списку по пунктах 1-3 я приготував, копії зробив по 2 навіть (це теж потім пригодилося). Лишалося тільки сплатити квитанції без всіляких там добровільно-примусових пожертвувань. А оплатити квитанції нема як – реквізитів просто ніде не видно на дошках оголошень. Причина проста – не так давно як в січні, журналісти з проекту “Четверта влада” провели повторне розслідування корупції паспортистів (ось лінк на першу статтю – там, доречі, є атрибути для оплати квитанцій) і останні прийняли запобіжні міри.

Запобіжні міри полягають в наступному – спочатку треба зайти в кабінет 2, де паспортистка строгим голосом запитає, чи маєте ви довідку про несудимість. Якщо так, то вона захоче на неї подивитися (чи не прострочена і тд), а тоді направить вас в кабінет справа (на ньому табличка “Стороннім вхід заборонено”), де молоденька пані вручить вам реквізити для оплати. Причому, треба віддати належне цій пані – вручає вона реквізити в залежності від вашого зовнішнього вигляду – стареньким потріпаним пенсіонерам вона вручає платіжки на 380 грн, а ось пані в шубах отримують “по-повній” – мало не до 650 грн різних платежів “доброї волі”. Ось яке воно, виявляється, обличчя простого волинського Робін Гуда 🙂

Цей двоступінчатий фільтр повинен відсікти бажаючих поскандалити відстояти свої права. Адже без оплачених квитанцій паспортистка з 2-го кабінету ніби цілком законно може не приймати документи – держмито не сплачено і “давай, до побачення!”. А той факт, що реквізитів ніде нема вона пояснює просто – хтось вийняв з дошки оголошень, а паперу надрукувати по-новому – немає, ось і приймають добровільні внески, бідосі, на сотні гривень.

Я, побачивши такий стан справ, вирішив йти напролом. Спочатку трохи розігрівся спілкуванням в черзі, де доступно пояснював людям їхні права. Старші люди скрутно хитали головами та зітхали “така держава“, молоді в основному переходили на матюки та грозилися все кругом поламати, і лише одна жіночка середнього (мого тобто :)) віку, виявилася теж “начитаною” і планувала боротися за свої права. Тому ми вирішили підтримувати один одного від самого початку, бо ж вдвох і батька легше бити, а паспортистку то й подавно 🙂

Отже, дочекався своєї черги та впевнено зайшов в кабінет. Перше питання від паспортистки – “Довідку про несудимість маєте?” – я проігнорував, вдаючи що риюся в документах. Вона наполегливіше “Маєте чи ні?“. Я – “Та маю, маю. Дайте мені, будь-ласка, реквізити на оплату квитанцій“. Тьотя виявилася “не ликом шита” і зрозуміла одразу ж до чого котиться справа. “Нічого я вам не дам, якщо довідки не маєте“. Ясно, щось трохи пробую пояснювати їй про свої права, вона мені переконливо доводить, де ті мої права бачила разом зі мною. На тому розходимося з клінчу, і я проводжу різкий хук справа – самовільно (який жах!) йду в кабінет з табличкою “Стороннім вхід заборонено”, де пані “Леся з 5-го кабінету, я тут просто допомагаю і нічого не знаю” видає реквізити на оплату. Хук мій блокується дуже просто – “Ви в 2-му були?” – “Та був, все нормально – дайте мені реквізити на оплату“. Рука її вже було потягнулася до стопки папірців, де були реквізити (єдиний позитив – довгий листок хотіла дати – значить я солідно виглядаю в свої тридцять, хоч і непострижений був :)), але в цей момент дзвінок з 2-го кабінету – “Не давай нічого цьому $#@ скандалісту!“). Ок, удар блоковано, ще й пропустив навіть напевно трохи, щоб не був самим хитрозробленим.

Збираюся з силами, витираю піт та кров з розсіченої хитромудрості та вирішую рубатися далі. Вмикаю диктофон на телефоні і впененим кроком заходжу в кабінет 2. Там вже є та дівчина (26-30 років, то ніякий не середній вік, то ще квітуча молодість!), з якою ми домовилися дружити проти корупціонерів. В неї така ж розмова з паспортисткою, як і в мене – не клеїться тобто. Вимагаю надати мені реквізити або ж написати письмову відмову. Але, бюрократа законами не проб’єш – він їх не знає, тому не боїться 🙂 Дописую заяву (шапку оформляю на ім’я директора) та чую “Йдіть до директора з тими заявами” – кабінет 12, тобто. Йдемо обидвоє в кабінет 12 – там черга ого-го!, а директор, виявляється в відпустці (скільки в їм тих відпусток дають?). Черга стоїть в кабінет 11 – заступник директора.

Залишаю дівчину пильнувати чергу, сам біжу ще разок рубанути гідрі голову. Знову заходжу в кабінет “Стороннім вхід заборонено”, де пишу на диктофон перелякану пані “Лесю з 5-го кабінету“, яка врешті (о, диво!) здається і вручає мені маленький листок з атрибутами (холєра, невже за пару хвилин я настільки втратив в своїй презентабельності?). З тими реквізитами біжу в касу, яка знаходиться поруч. В черзі спілкуємося і виявляємо хто з нас багатше виглядає. Перемагає пані в гарній шубці – квитанцій десь на 650 грн, друге-третє місце ділять якісь молоді хлопці-заробітчани (по 450 грн), в аутсайдерах плентаємося ми з обшарпаним дідусем – по 380 грн. От так, напевно, і приходить усвідомлення свого віку, а не через всілякі там рефлексії.

Ліричний відступ для Юрка. Юра, якщо ти це прочитаєш – вибачай. Я в курсі, що паспорт має коштувати ще дешевше і що навіть в сумі 380 грн є явно “накинуті” платежі, але боротися до кінця я вже просто не мав сил/часу – 16-та година (працюють до 17-тої), наступний день неприйомний (четвер), директора нема на місці (а без нього то тільки через судові позови хіба запрягатися), п’ятниця – останній день в Луцьку, тому ризикувати нема коли вже.

Оплачую 380 грн + пару гривень комісії банку. Люди в черзі щось там пробують з касиром сперечатися, але тут варто розуміти – касир тільки приймає гроші, він в бойових діях не бере участь. Вся бійка йде в кабінеті номер 2. Тому платять скільки “сказано” і далі в черзі зітхають “така держава, курча мать“.

Вертаюся з квитанціями до черги в кабінет 11. Моя бойова товаришка десь пропала – певно вороги вивели її зі строю набором додаткових документів, бо ж вона міняла прізвище при одруженні чи щось таке. Займаю чергу по-новому. Чекаю всього якихось 30 хв, вмикаю диктофон і заходжу до заступника директора Світлани Іванівни. Коротко викладаю їй суть справи і тут виявляється, що моя бойова товаришка все ж таки кинула з останніх сил гранату, підбивши тим самим цей дзот корупціонерів. Світлана Іванівна привітним тоном (може навіть трохи кокетливим – повернулася моя моложавість, видать :)) повідомляє, що пані з 2-го кабінету просто не знає що і до чого + “не мы такие, жизнь такая“. Співчутливо дивиться на сльози радості, які проступили на моїх очах, мало не хлопає мене по плечі і каже – “Вітаю, містер Супер Маріо! Ви пройшли останній рівень і тепер на вас чекає принцеса“. Тьфу, знову на рефлексії поперло 🙂

Дивиться, значить, Світлана Іванівна на мої документи і вручає мені чудо-форму, яка, якщо її заповнити, заміняє собою оцю осоружну і неактуальну довідку про несудимість. Форма усталеного зразка, надрукована на білому папері (на А5, з думкою про довкілля, причому!) і тому, напевно, зберігається як зіниця ока в сейфі у Світлани Іванівни. Форма ця, просто як чудодійний Гербалайф, вміє зцілювати різну чиновницьку некомпетентність і дозволяє отримати з УМВС дані про несудимість без усіляких там мотань на Винниченка 11 та оплати “добровільних” пожертв “на каблуки” поліціянтам. Читач, напевно, думає, що це знову солодке марево мене огорнуло – ні, так і було, true story (C) Barney Stinson. Добре, що я записав цю розмову на диктофон – інакше сам б не повірив.

Тут якраз і знадобилися подвійні копії паспорту та податкового коду. Вони, в купі з цією чудо-формою, формують пакет документів для затребування довідки про несудимість паспортистами.

Заповняю форму, повертаюся до кабінету номер 2. Там в черзі чекає бойова товаришка – вона і справді бігала по додаткові копії. Ділимося враженнями – виявляється, в неї ще нема квитанцій. Ділюся з нею трофеями і вона біжить оплачувати рахунки, поки я заходжу в кабінет 2. Звично наїжачившись, очікую додаткових хуків та ударів нижче пояса від паспортистки, але межі моєму здивування просто немає – вона посміхається мені ласкаво та лагідно просить сісти в крісло і дозаповнити необхідні документи. Сідаю обережно, очікуючи якогось “підвоху”. Заповнюю ще декілька папірців, серед яких (увага, ось звідки воно, корупційне коріння, проростає!) – дозвіл начальнику паспортного столу на оформлення моїх документів та проведення фотозйомки мене для паспорту – це якраз і є ті додаткові платежі в сумі від 100 до 150 грн.

Питаю в подобрівшої паспортистки чи реально ще й від цього добра відмовитися (вже оплачене, тому хіба через суд тепер) і почистити таким чином ці Авгієві конюшні повністю – але чую ультимативне “Без цих платежів я б вже в вас точно документів не прийняла, тут більші сили задіяні“. Почувши про “більші сили”, я вирішив не буянити далі, бо мало що там за сили такі. Фотографує мене, збирає всі документи до купи, віддає обидва паспорти  – український та закордонний(в старому ще віза в штати актуальна), бажає гарного дня і каже прийти за місяць. Стримано прощаємося, бій по очках виграний, але чистого нокауту не відбулося, тому бачу в її очах бажання реваншу. Він зрештою може відбутися через місяць – кажуть люди в обговореннях статей, що при видачі теж можуть шантажувати довідкою про несудимість. Але, кажуть, ця справа вирішується дзвінком на київську гарячу лінію +38(044)254-96-66 (досить символічні останні три цифри номеру, ось напевно, що це за вищі сили!). Треба буде запастися грошима на рахунку, зарядити телефон, потренуватися місяць – і знову на ринг.

На цьому виходжу з кабінету, чекаю ще бойову товаришку, щоб вона теж успішно здала. Часу до кінця робочого дня лишається 20 хвилин. Консультую небагатьох, хто в черзі залишився. Виявляється, що марно – після нашого двобою з паспортисткою вона всім, хто здавав документи після мене вручає квитанції на 380 грн. Тому люди в черзі розслабилися, слухають крізь вуха і промовляють “та нам що, нам і так нормально квитанції без проблем дали, що ви там воюєте півдня”.

Паспортистка ще декілька раз виходить зі мною на коридор посваритися, що я занадто голосно розказую людям про їхні права, але ось вже і бойова товаришка успішно здає документи, останні з черги йдуть в кабінет і ми, підпираючи один одного, шкутильгаємо на вихід. Виснажені, покусані багатоголовою гідрою корупції, але щасливі, що знайшли вихід з цього гнилого болота безнадії та розрухи…

Корисні посилання:

1. стаття Юри Бульбаха “Як зробити закордонний паспорт” – читати з коментарями.

2. Офіційні розцінки на виготовлення паспортів.

3. Стаття Волиняни переплачують сотні гривень за закордонний паспорт: кому йдуть ці кошти (оновлено)

4. Стаття У Луцькому «паспортному столі» продовжують виманювати гроші у людей

5. Відео про свавілля в Львівському міжрегіональному центрі видачі паспортних документів

Ну і для тих, хто дочитав аж сюди – невеличкий бонус від мене – аудіо-записи моєї боротьби за паспорт.

1.

2.

3.

Ще раз хочу подякувати активістам типу Юри Бульбаха чи журналістів з “Четвертої Влади” – ви робите правильну справу і тільки завдяки вам та таким як ви наша країна має хоч якісь шанси не скотитися в прірву корупції і тотальної розрухи.

Advertisements

21 thoughts on “Боротьба за паспорт в Луцькому паспортному столі

  1. >>Юра, якщо ти це прочитаєш
    Прочитав:) Заради справедливості мушу зазначити, що автором сайту і посту є Ігор Мельник (в коментарях “Ігор”). Я до нього приєднався приблизно місяць тому і взявся допомагати з сайтом в поточній роботі, поки він працює над його розвитком.
    В розробці зараз є сторінка Запитання-відповіді, де вже є інформація щодо довідки про несудимість з посиланнями на законодавство і цитатами. Планується переструктурування основного посту і додавання бланків заяв.
    Щодо вибачень – не переймайся. Звісно, було б приємно, якби моя праця допомогла отримати паспорт всього за 170 грн., але це поки нікому не вдалось, навіть з позитивним рішенням суду. Сам буду здавати на наступному тижні документи і заплачу ті 87,15+120, але попередньо попивши крові тим вампірам і написавши скарги.
    Щодо твого посту – фєєрічне творєніє, аплодую стоячи літературному стилю. Як то кажуть, отак треба дітей в школі вчити, то може щось би та й читали:) Дякую, потішив.

  2. “дозвіл начальнику паспортного столу на оформлення моїх документів та проведення фотозйомки мене для паспорту – це якраз і є ті додаткові платежі в сумі від 100 до 150 грн.”
    Тобто, вони вимагають підписання цього дозволу, відповідно за яким примушують фотографуватися у них? В протилежному випадку не приймають документів? Коли я принесу свої фотографії, все одно вимагатимуть підписання цього дозволу?

    • За законом ви можете принести свої фото відповідного формату. Інша справа, як вони це гарно обігрують – навіть в тій найменшій квитанції включені вже певні необов’язкові послуги, тому вони будуть до останнього відмовлятися приймати документи саме на підставі того, що не оплачено всіх квитанцій, а не на підставі того, що фото ваші. Фотографування – останній крок, а все застопориться на кроці перевірки наявних документів.

      • “Дозвіл” – це фактично ваше прохання взяти від вас гроші. Якщо потім ви подасте до суду, вам скажуть “ви ж самі попросили щоб ДМС надала вам послугу, що ви ще хочете?”.
        Радять, якщо платите, то на квитанції писати “на вимогу ДМС”, та й на тому дозволі можна так написати, щоб потім якщо щось мати доказ, що вас змушували це писати, а не добровільно ви це попросили)

      • так і є, вона мене просто заскочила зненацька, бо ж стала така добра і мила, що хоч до рани прикладай. я якраз документи/заяву підписував і цю писульку теж, аж потім в голові прокрутив зміст того що там було і запитав її – але момент вже було втрачено – квитанції оплачені та здані їй, папірець сам теж вже в неї був..

      • Тобто наразі ви заплатили 377,15?
        А цей дозвіл, як ви висловилися, є згодою на отримання від вас 87,15, чи на отримання ще якихось платежів поверх 377,15, бо я трохи заплутався.

      • Так, заплатив загалом десь в районі 385-395 грн (з комісійними банку).
        В тому “дозволі” йшлося, по-моєму, про суму в районі 205 грн, яка, як сказала мені паспортистка, вже була врахована в вартість сплачених платежів. І квитанцій я приніс їй дві – одна з держмитом на 170-180 грн, а друга якраз на ті 205 грн.

        Хоча після вашого питання я задумався, чи не дав їм випадково згоду надати мені оті їхні добровільні послуги і вони будуть вимагати квитанцію на їхню сплату при отриманні паспорта. Якщо так – то чекайте другої частини десь в середині квітня 🙂

      • Тепер зрозуміло, якщо не зраджує пам’ять десь я таке читав, що вимагали ще заплатити перед видачею паспорта…
        В будь-якому разі бажаю удачі 🙂

      • еге ж, або вимагали довідку про несудимість вже при отриманні готового паспорту. така ситуація мала б вирішуватися дзвінком на гарячу лінію і надиктовуванням їм ПІБ працівника і його керівника, які займаються таким вимаганням грошей. Але цілком можливо, що корупціонери придумають ще якесь ноу-хау, як з тією видачею реквізитів.. Побачимо в середині квітня, словом.

      • 205 – насправді 207,15 = 87,15+120. Це оплата послуг ДМС і бланк. Це вже є в квитанціях, доплачувати не потрібно буде.

  3. 🙂 вітаю з успіхом))) до речі мій чоловік за пришвидшене виготовлення паспорта (обіцяли за 3 тижні заплатив 1050 грн…на Залізничній. Ну і звичайно оплатив всі бонуси державі))) Ах…заздрю твоєму бойовому духу 😉

  4. «+38(044)254-96-66 ((досить символічні останні три цифри номеру […])»
    то й пишімо: (+380 44) 254 9 666.

    щодо всієї історії… братик пише з канади:

    «мене зрозуміють тільки водії — я прибіг в service ontario сьогодні за 20 хв. до закриття, тобто десь в 18:40. в 18:56 я вийшов звідти із новенькими номерами, і повністю зареєстрованою машиною. причому машина була в цей час під будинком колишньої власниці, в мене були тільки папери» (http://www.tivasyk.info/2011/08/16.html)

    транспортний збір сплачується платіжною карткою онлайн, відповідна наліпка на номер приходить за кілька днів поштою. це я так, для порівняти і помріяти, — за публікацію окрема подяка, скоро в паспортний за новим закордонним =)

  5. Оновлення: паспорт успішно забрав ще наприкінці квітня. Проблем не було – прийшов в п’ятницю після обіду, чергу швиденько опрацювали, старий паспорт з дійсною американською візою мені віддали теж (тільки анулювали його перед тим, вирізавши код на одній із сторінок).

  6. Дякую за оповідь.
    Запасшись терпінням та номером гарячої лінії збираюсь завтра йти на штурм. В списку документів і досі зазначена довідка про несудимість. А загальна вартість у ~380 гривень, здається, є правомірною. http://dmsu.gov.ua/posluhy/dokumenti-dlya-vijizdu-za-kordon/710-vydacha-pasporta-hromadianyna-ukrainy-dlia-vyizdu-za-kordon

  7. Телефоную в паспортний на Кравчука вже декілька днів за різними номерами, але ніде не підняли слухавки. Може ви підкажете, чи роблять там вже біометричні паспорти?

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s