Наш басівський дім. Передмова – земля під забудову.


DSC01348

Фото для затравки ))

Закінчується друга осінь наших будівельних клопотів, а разом з нею закінчуються роботи по облаштуванню двору і я нарешті маю час викласти більш-менш цілісну історію нашого сімейного переїзду в Басівку.

Вона складатиметься з декількох частин, оскільки покриває період тривалістю майже 2 роки (може й більше, залежно звідки починати відлік) і різноманітні аспекти від пошуків оптимального житла у Львові чи околицях, і до ремонту з частковим “перебором” будинку, чисткою та перепланування ділянки, укладання бруківки, “розборок” з сусідами за землю, та інших цікавостей.

Почну з невеликого екскурсу в минуле. В 2008 рік, точніше. Тоді я вперше задумався над побудовою власної хати і прицільно зайнявся пошуками ділянки. Натхнення мені додавав приклад Міші Федуняка, з яким я тоді почав працювати і який активно будувався в Сокільниках, і Тараса Бігуна, який десь в тому часі купив землю в Містках і з величезним запалом змальовував плани на будову.

Я ж на той час звільнився з Ерікполю, переорієнтував свою кар’єру на львівський ІТ-ринок і остаточно відкинув думки щодо переїзду до Польщі. Ціни на львівські квартири кусалися, не зважаючи на кризу – особливо враховуючи, що ми в основному розглядали Галицький район, бо вже звикли до нього. Ділянка за містом + будова виглядали привабливим варіантом, оскільки не треба було одразу викладати 100+ тис. у.о. за вбиту 3-кімнатну квартиру (чи 140+ к. у.о. за рагульський євроремонт з всякими колонами, “ексклюзивними” матеріалами і “вирви-око” дизайном). Можна було б поступово будуватися і за декілька років переїхати до будинку.

IMG_3424

Мальвонича ділянка “тут трохи прибрати і буде клас”

Юля не дуже поділяла мого ентузіазму, оскільки мала застереження щодо моєї хазяйновитості, частіше спілкувалася з Вовою і Наталею Михальчуками, які масштабно будувалися в Дублянах, та й взагалі майже все дитинство провела на будові хати, яку мій тесть практично самотужки і побудував. Я хоч теж виріс в приватному будинку, але з будов бачив хіба декілька сусідських перепланувань, тому досить приблизно уявляв процес і не знав або ігнорував багатьох потенційних проблемних місць.

Але мого запалу як завжди вистачає на всіх, тому я активно почав моніторити ринок землі довкола Львова, а Юля підключилася в процесі. Передивилися купу ділянок, відсіяли одразу всякі темні схеми типу дачної землі, землі с/г призначення, землі під обтяженнями і тд. Популярні Сокільники, Солонка, Зимна Вода і тд одразу відпали – ціни на нормальні ділянки там стартували від 5-6к у.о. за сотку, що дуже і дуже багато, як на мене. Особливо зважаючи на те, як нові райони в цих селах забудовуються глухими парканами і кожен щирий українець просто не може, щоб не вкрасти собі хоч пів метра дороги. Брюховичі, Дубляни і “сихівський” напрямок відпадав через віддаленість і проблемність з добиранням в центр  – а на той момент в нас і роботи з Юлею були в центрі, та й Даринка в садок на Чайковського ходила.

Був ще критерій “щоб природа була гарна”, який відсікав ближні села в напрямку Жовкви (хоч як мені співробітник не нахвалював Зашків, близькість сміттєзвалища там трохи напружує, та й їхати звідти довго, як не крути), а села типу Страдча, Ів.Франково чи Верещиці (в той час вона мені дуууже подобалася) просто занадто далеко від Львова.

IMG_3433

Краєвид з цієї ділянки не змінився за 5 років

В результаті вималювався район села Рясна-Руська і далі як на Бірки. Земля там коштувала від 1.8к у.о. до 4к у.о., новий район (що не завжди плюс, але все ж), гарна природа, відсутність хаотичної забудови новобудовами. Передивилися там купу ділянок, декілька вже навіть прицілювалися брати (добре, що не взяли, бо біля однієї втулили зараз автобусний міжнародний термінал, а друга так і стоїть під лісом без світла – трансформатор і далі проблема в нових районах), аж поки я туди декілька разів на зустріч з власниками не поїхав в час пік (17-18 година). Відстоявши майже годину в корку по вулиці Шевченка, попри готель Нтон, цей напрямок я автоматично відкинув. І залишився ні з чим – просто без варіантів взагалі. На тому тему з землею і будовою успішно закрили.

На сімейному перегляді життєвих цілей скоригували плани і вирішили збирати на квартиру. Кредитів не люблю і не розумію з них користі за нашими українськими ставками, тому вирішили зібрати волю в кулак і по-маленьку збирати потрібну суму. Я навіть почав писати пост про всі перипетії земельного ринку, з якими ми стикнулися за півроку оглядин ділянок, але він так і лежить в чорновиках – бо тим, хто шукає ці всі речі і так відомі, а тим, кому неактуально – то тільки зайвий негатив про сучасні реалії )))

Але досвід цей не був марним, оскільки для себе я виділив наступні речі:

  • IMG_3439

    Ділянка “покосити і буде гарно, вона рівна 100%, а як ні – то скільки там тої роботи”

    Ринок в нас дикий, поняття земельна ділянка в себе в переважній більшості не включає абсолютно ніякої інфраструктури (підключення до трансформатора, підведення каналізації, газ, телефонна лінія) – якщо є грунтова дорога, то це вже привід цінити кусок зарослого поля в 1.5к у.о. мінімум. Покошений кавалок вже дає привід ставити цінник в 2+ тис. у.о., а там, де є хоч якась труба близько (хоча не факт, що ви ще зможете туди піключитися) – від 3 тис. у.о і далі, скільки конкретному продавцеві треба для покриття його життєвих потреб.

  • Шукати треба власників, які готові продавати, а не перекупів чи всіляких хитрозроблених сільських голів і паразитуючих на державному тілі суб’єктів, які з виділення ділянок\зміни цільового призначення\перепродажу живуть по суті і можуть чекати довго-нудто, поки на їхню “золоту” землю знайдеться бажаючий Буратіно з палаючими від запалу очима.
  • Недобудов краще уникати, оскільки крім того, що планування там зазвичай в стилі п’яного кунг-фу майстра або церетелі з тягою до здоровенних махін, так і невідомо скільки часу коробка простояла ненакрита, за скільки часу “вигнали” стіни, чи робилася геодезія, якість робіт і матеріалів тяжко перевірити. Щось можна дізнатися від сусідів, але те, що дізнавалися від сусідів ми, лише додавало мінусів таким об’єктам.
  • Найкраще шукати ділянку з старим будинком (в ідеалі – в житловому стані, який можна відремонтувати), щоб мати всі комунікації підведені і підключені, бо підключення це в нашій країні – ще той геморой. З такими варіантами теж багато підводних каменів (співвласники, прописані діти чи інваліди, спадщина, сусіди-кровопивці і тд), але і ціна більш адекватна, оскільки в людей є проста ціль – переїхати до міста, купити машину, вивчити дітей, продати непотрібний баласт (а ділянка з нежилим будинком це насправді досить суттєвий вбивця часу і матеріальних ресурсів), тощо.
  • Завжди треба активно розпитувати потенційних сусідів щодо ділянки, особливо тих, що ще не побудувалися або в процесі – дуже багато обтяжливих факторів може виявитися – від банального але мега-популярного “нема трансформатора” до межових суперечок і судових обмежень на продаж.
  • IMG_3443

    Мальовничо, життя в полі має свої переваги

    Бажано уникати районів чи вулиць, де живуть всякі голови колгоспів/відомі “мєсні” бандити/круті бізнесюки і тд – публіка там любить не тільки відгороджуватися триметровими глухими парканами, а й часто залазить своїми одороблами на сусідні ділянки чи навіть спільну дорогу, а судитися з ними можна довго і безрезультатно. ну і надіятися, що такий “крутий” сусід чимось допоможе в плані скинутися на комунікації – теж марно, в них часто персональні автономні золоті клітки, тому на все, що за парканом – плювати з-за високого паркану (так от для чого він такої висоти :))

  • Важливо побувати на ділянці декілька разів і в різну погоду – бо те, що виглядає ідеалом в сонячну погоду – а для мене все виглядає гарно в сонячну погоду ))), може виявитися справжнім “депресняком” в дощ, сніг чи просто вітряний день. Продавці зазвичай знають про найкращий час для показів свого товару, тому варто повернутися без них і самому оцінити що і як з проїздом, хто з сусідів що робить чи планує, які люди “ошиваються” районом. Наприклад, біля дачних ділянок досить часто шастають бомжуваті елементи і промишляють крадіжками –  а це додаткові витрати на паркан чи систему відеонагляду для вас. Або на поле, де розбили район під забудову селяни традиційно виводять свої стада – і жити з цим доведеться аж поки район не забудується хоча б на 30-40%.
IMG_3466

Життя біля ЛЕП теж може бути мальовничим 🙂

Отже, збагатившись такими спостереженнями, а також екселькою з контактами перекупів, власників, ріелторів і інших “співчуваючих” на ринку землі довкола Львова, ми з Юлею твердо вирішили збирати гроші на квартиру і лише тільки час від часу прицмокували язиками, коли Міша щось нове по будові закінчував, чи Михальчуки або Бігуни показували фотки робочого процесу.

Переглядаючи фото цього періоду нашого життя можу сказати, що таким чином ми дещо просунулися в вивченні довколишніх сіл і напрямків – тому цей досвід не був марним, бо був гарним базисом для подальшого порівняння варіантів, які час від часу вигулькували на горизонті.

А потім я почав знову активно їздити в відрядження, почав невеличкий бізнес, захопився велоспортом, Юля серйозніше взялася за кар’єру, Даринка пішла в школу, та купа всяких різних життєвих справ взагалі вибили з голови думки про будову, ділянки, хату і позаміську романтику.  Я ще трохи подосліджував динаміку цін на знайомі вже об’єкти, але з часом закинув і цю активність.

Ось екселька з моїми спостереженнями, може комусь стане в пригоді. Далі буде, а поки ще декілька фоток з процесу вибору.

IMG_3469

“Тут буде елітний район – бачите, які сусіди? То, по-моєму, двоюрідний швагро внука голови колгоспу з Сихова – зможете разом легше по комунікаціях домовлятися – і взгалі таких людей добре в сусідах мати, бо життя то така штука..”

IMG_0340

“Хороша земля, родюча – дивіться, який борщовик високий вродив”

IMG_0331

“Та то сусіди трохи сміття викидають, але то вирішується”

IMG_0391

“Фундамент ну максимум минулого року заливався, проект навіть є – але можна легко змінити, все вирішується”

IMG_0354

“А отам вже одні сусіди будуються, а інші планують – газ вже навіть мають, від них візьмете”

IMG_0369

“Ой, помилився – газу ще нема – але то нічого – разом будете домовлятися, протягувати разом легше”

IMG_0448

Гарна Львівщина влітку, що тут скажеш )))

 

 

Advertisements

6 thoughts on “Наш басівський дім. Передмова – земля під забудову.

  1. Пінгбек: Наш басівський дім. Передмова – квартири у Львові. | Bike Traveller's Blog

  2. >>Був ще критерій “щоб природа була гарна”, який відсікав ближні села в напрямку Жовкви
    то помилка. Дорошів і далі – все ок. Прожив кілька років в особнячку в куликові(то далі по трасі від поворота на Зашків).
    Природа там дуже гарна, ціни відносно пристойні були. То звичайно не ближні села, але там реально 10-15 хв по трасі до Львова, і як плюс – зранку нема заторів коли ідеш на роботу. До привокзальноі машиною добирався за півгодини. То швидше ніж з сихова.

    • З моїми враженнями не зовсім співпадає – часом в ту сторону їжджу, то трафік в сторону Чорновола щільний постійно. А з теперішнім армагедоном завдяки епіцентру на кільці – то і подавно. хіба вивчати всякі зрізи і альтернативні маршрути. Плюс, тяжіли до вибору напрямків на Стрий-Городок-Новояворівськ, бо теща в Старому Роздолі живе + основні маршрути тренувать шосерів по цих трасах.

  3. Пінгбек: Наш басівський дім. Купівля будинку. | Bike Traveller's Blog

  4. Пінгбек: Наш басівський дім. Ремонт будинку – частина 1. | Bike Traveller's Blog

  5. Пінгбек: Наш 15тий / Спогади матрасника

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s