(продовження – попередні частини тут, тут і тут)
Отримавши місяць відпочинку перед початком робіт, ми його не марнували. Встигли народити Марка, відсвяткувати Даринчин день народження, збільшити шосейний накат і навіть посперечатися щодо майбутніх перепланувань будинку. Насправді сперечалися не сильно, бо малювати зміни по плану це одне, а вживу все дещо інакше може виглядати. Плюс, коли вже одружені 10+ років, сперечання зазвичай набуває форми спікування відносно несуттєвих дрібниць, бо глобальне бачення і так спільне.
Фото в цьому пості не дуже якісні, бо я в основному знімав все на відео, щоб встигнути показати прогрес ремонту своїй бабусі перед її смертю. Вона постійно за нас вболівала, одна з її мрій була, щоб ми купили будинок з землею, а не квартиру, дуже хотіла побачити Басівку, але не витримала б дороги з Луцька, тому я постійно знімав для неї і для моїх батьків перші місяці Марка, літо Даринки, Юлю вдруге-маму і наш ремонт. Великою мірою завдяки розмовам з бабцею Сонею, я заряджався наснагою для таких довготривалих пошуків. Хочеться вірити, що мої відео-звіти трохи полегшували їй біль після операцій і хіміотерапії. Забігаючи наперед, мрію моєї тендітної і позитивної бабусі, Софії Іванівни Федчук, ми таки здійснили і встигли переїхати до власного будинку майже за місяць до того, як її не стало. Але про все по порядку,
Накидавши декілька планів перебудови в floorplaner, суперечки і ідеї ми відклали осторонь і почали пошук майстрів, які б взялися за наші задумки. Наслухавшись від Міши Федуняка історій про те, які бувають майстри і як за ними треба кожен крок перевіряти і пильнувати, я дуже хотів знайти непитущих і відповідальних хлопців, за якими б не довелося перераховувати порожні мішки від цементу чи переробляти все по декілька раз. Продзвонив декілька номерів від знайомих, але якісь бригади були зайняті, а якісь на заробітках в Москві чи Європі. Аж раптом Вітя Пономарьов нагадався, що з ним на тренування ходить Андрій, який якраз ремонтами і займається. Це мені зразу видалося хорошим знаком – раз людина займається боксом, то навряд чи сильно бухає.
Зідзвонилися, я розказав про будинок і плани на ремонт, Андрій розказав мені, що працює з своїм братом Орестом і другом Ростиком, і що зможуть вони почати з липня. Тобто якраз під виїзд з будинку попередніх власників, що мені ідеально підходило.
Щодо залучення інших майстрів я собі напланував так:
- опалення, водопостачання і відведення – пан Олег Николин, знайомий тестя
- електрика, сигналізація і інша електроніка – Андрій Сукневич, який це все встановлював на Консенсії та АБТО
- газові роботи – бригада з Пустомитівського УЕГГ
- роботи з ЛЕП і електроопорами – бригада з Пустомитівського РЕМ
- паркет – пан Юрій, той що робив підлоги в Михальчуків
- кухня – пан Ігор, той що робив кухню в Михальчуків
На перших порах найважливішим було залучити майстрів з монтажу електрики та опалення, щоб добре все спланувати, розвести і поховати в стіни. Оскільки в мене не було достатнього досвіду з такого роду завданнями, а батьки могли допомогти хіба порадами, тому з самого початку ми з Юлею вирішили більше акцентувати увагу на дизайні і функціоналі, який ми б хотіли отримати на виході, а в технічному плані покладатися на майстрів.
Дуже важливим в такому підході було знайти хороших спеціалістів, які б не тільки по своєму профілю підказували, а й загальні поради з досвіду могли дати. Одне діло вишукувати часто суперечливі думки на форумах, а зовсім інше – почути аргументацію людини, яка з різними моментами стикалася на власному досвіді.
Найскладніше було залучити Андрія Сукневича – він дуже толковий майстер, але і дуже завантажений роботою. Якби Надя Семен не попросила його взятися за мій об’єкт, то довелося б шукати когось іншого. Тому особлива подяка Наді за переконливість і Андрію, за те, що таки взявся, бо його допомога дуже сильно спростила нам планування і подальші роботи. Спочатку він мені накидав різних думок і ідей щодо проводки, розташування і кількості розеток, проведення кабелів сигналізації, тощо. Порадив як краще провести живлення на будинок під землею, яку треба траншею, технічну трубу та інші моменти.
Олег Николин колись давно працював з моїм тестем, а зараз займається власним бізнесом з монтажу систем опалення, водопостачання та водовідведення. Він нам декілька років тому допомагав переробити брак в системі опалення на квартирі і в мене ще відтоді склалося враження, що він дуже толковий і технічно грамотний майстер.
Одна з задумок була заховати труби опалення в стіни, крім того треба було прорахувати, закласти і підключити теплі підлоги. Чесно кажучи, я думав, що все буде простіше, але тут виплив перший “косяк” нашого попереднього планування – існуюча система опалення була зроблена по принципу кола, коли весь будинок опоясаний двома трубами опалення (одна на постачання підігрітої води, а інша на зворотню віддачу), а в неї врізаються батареї через “трійники”. Такий тип з’єднання небажано ховати в стіну, оскільки він недовговічний, через купу точок з’єднання, кожен з яких може почати протікати і тоді доведеться довбати стіну. Ще один мінус – це поступове прогрівання всього будинку по контуру. Ну і наявні в нашому випадку труби були вже мінімум 5-6-літньої давності, а для дешевих труб термін екслуатації в районі 10-15 років. Теж саме щодо алюмінієвих радіаторів – в системі вода теплоносієм була, а алюміній вимагає певної лужності теплоносія – інакше корозія і приїхали. Стальні радіатори в силу своєї конструкції дають більше тепла при менших розмірах. Щоб отримати 2кВт на радіаторі з алюмінію прийдеться городити декілька секцій, а стальний буде менший і більш елеганський на вигляд через можливість нижнього підключення. Тому вирішили і радіатори поміняти, а алюміній продати або віддати батькам, щоб чавун мали чим замінити.
Я і так планував залучати пана Олега до теплих підлог і системи подопостачання/відведення, тому проектування системи опалення з нуля природно лягло на нього, а хлопці за той час зрізали всі старі труби і залишити місця під прохід нових в стяжці, а не в стінах.
Як видно з переліку майстрів, починати ми вирішили з будинку, бо подвір’я і сад можуть почекати. З явно видимих робіт, вималювася такий todo list:
-
повністю зняти дерев’яні підлоги і залити бетонну стяжку + теплі підлоги на кухні, коридорах і в ванній
- розширити площу кухні за рахунок кладовки (+можливо зробити вихід на горище з кухні і облаштувати там другий поверх)
- знести стіни в прихожій, розширити ванну кімнату і вибити там вікно
- демонтувати пічку в вітальні, частину стіни в кухні
- звузити дверні проєми в спальню і на вході в будинок (там були “півторачки”)
- знести два електростовпи на ділянці, вивести лічильник до воріт і прокласти силовий кабель під землею, по фасаду і через горище
- розвести нову проводку і сигналізацію, перерозвести розетки і вимикачі по всіх кімнатах
- замінити підвіконники на сучасніші і які будуть пасувати до підлоги
- винести газовий лічильник назовні і змінити точку входу труби для котла
- перемістити котел і підключити до нього “гребінки” опалення та водопостачання
- розвести нову систему водопідводу і каналізації, з врахуванням змін в плануванні кухні та ванни
- сховати труби опалення в стіни, замінити радіатори на сучасні, з більшою тепловіддачею
- замовити і встановити міжкімнатні та вхідні двері
- перемістити вхід в підвал і замовити металевий утеплений люк в рівень з плиткою
- покласти плитку на кухні, в коридорах та ванній
- покласти паркет в спальні, дитячій та вітальні
- вирівняти і помалювати стіни, поклеїти карнизи, вчепити кріплення на тюлі та штори
- замовити кухню, сантехінку, меблі
- перевезти речі і кота з квартири
- пере’їхати до 2014 року 🙂
Отже, на реалізацію наших планів було рівно 6 місяців, тому, не чекаючи хлопців, які мали вийти з понеділка, я вирішив приступати до роботи на два дні швидше. Роботи довкола було багато, але наснаги – ще більше, тому я брався за все підряд. Зірвав лінолеум в кухні та коридорах – почав розбивати підлогу в спальні; закінчив з підлогою – пішов косити траву перед будинком; накосився трави – почав меблі старі викидати; закінчив з меблями – заходився старі двері знімати і виносити в хлів.
Корисна порада: не поспішайте все викидати і палити – багато що можна використати пізніше в ремонті: лінолеум для пістилання під щебінь чи накриття будівельного сміття; дошки взагалі універсальна штука – застосувань маса; старі труби чи батареї можна продати на вагу і тд.
Словом, напахався як кінь, так що на наступний день спочатку розігнутися не міг – але зате ввійшов в смак )) Тому в неділю теж погнали на Басівку. Даринка там вже знайшла з ким дружити, а Марку і Юлі корисно було побути на свіжому повітрі і погуляти околицями. Юля трохи бурчала, щоб я не працював в неділю, а я просто насолоджувався цим офігенським почуттям, коли ти робиш нескладну фізичну роботу і головою відпочиваєш від робочого тижня. Додатково, в мене виникла ідея спробувати робити всі ті справи, які потім будуть робити майстри, щоб знати трудоємність того чи іншого виду робіт і мати змогу його більш об’єктивно оцінити по вартості.
З понеділка приїхали хлопці і взялися за знімання підлоги по всьому будинку, натомість склавши мені список, що їм треба для подальших кроків – цемент, пісок, щебінь, сітку для перетягування стін, гіпс, кутники, бетономішалку і ше купу всього. Плюс дали мені зрозуміти, що якщо я хочу вкластися в терміни, то краще забезпечити безперебійне постачання необхідних матеріалів, замість того, щоб плутатися їм під ногами зі своєю наснагою до роботи )))
Зрештою, я і так бачив, що не зможу їм особливо допомагати, бо ж відпустка в мене не настільки довга + купу речей треба вирішити/замовити/привезти в процесі. Тому я сконцентрувався на списку і почав пошук будматеріалів. Декілька корисних порад:
- Пісок і щебінь треба замовляти машинами від 8-10 “кубів” і не зв’язуватися з торгашами, які стоять на Кільцевій дорозі біля епіцентру – в них і дорожче в два рази, і кубатури менші. Правда, такі великі машини можуть мати проблеми з заїздом по вузьких вуличках чи можуть потрощити бетон на заїзді.
- Кубатурність машин можна пошукати в інтернеті або ж перевірити вживу по розмірах – але практично у всіх випадках водії завищують свої можливості, розказуючи про високий борт, довшу базу і інші басні. Тому якщо знайшли водія, який привозить більш-менш правдоподібний об’єм, то і працюйте з ним “в довгу”, бо ті, хто на 10 чи 15 грн економії на кубі обіцяють, мають багато варіантів ошукати вас на об’ємі.
- Щебінь буває різних відсівів – чим дрібніший, тим вища ціна. Якщо треба на “подушку” під стяжку – можна крупніший, якщо заливати якісь стопці чи форми – краще дрібніший.
- Цемент краще брати дрібним гуртом і з включеною в ціну доставкою – 2-4 тонни в мішках по 25 кг, бо по 50кг він дешевший несуттєво, а хлопці з ним набагато менше натягаються. Довозити машиною до 10 можна в разі чогось, але і машини шкода, і часу з пальним доведеться витратити.
- Цемент “Миколаївський” не дуже радять, краще франківський – але принципової різниці між ними я не побачив, тому замовляв, який виходило і не парився. По ціні одинакові більш-менш.
- Бажано підстеляти лінолеум або плівку під місце насипу щебню – щоб потім з трави чи землі його не виколупувати. З піском можна не заморочуватися – землю можна перекопати і все, а от з щебнем потім доведеться спину погнути.
На бетономішалку вирішив не витрачатися, а позичити в Михальчуків – вони якраз мали перерву в будові з такими роботами, тому теплої літньої ночі ми разом поїхали по бетономішалку. Поїздка затягнулася, бо спочатку Вова після роботи в 22:00 приїхав до Басівки, я вийняв задні крісла повністю і ми поїхали в Дубляни, де поцілували клямку гаража – ключі від хати він забув в машині ))) Ми з того всього поржали і вернулися в Басівку, а по дорозі гризли буханку смачнющого чорного хлібу, який купили на заправці (ОККО на Липинського продає чорний хліб в 12 ночі – “палю” злачне місце ;)), забрали ключі і погнали знову в Дубляни. В 1:00 ночі почали товктися з мішалкою, розкрутити яку зайняло трохи часу і гупання молотком – але в результаті-таки затягнули її в С-макс. На диво сусіди не реагували – напевно Вова регулярно їм такі перформенси влаштовує 🙂 Треба було бачити очі даїшника, який нас в 2-гій ночі зупинив на Чорновола – два сонні чудіка пощипують собі буханку хліба, а в багажнику перекочується бетономішалка – він тільки запитав чи ми не пили часом і, стримуючи сміх, побажав надобраніч )))
По всякій дрібноті закуплятися я довірив Андрію і Оресту – щоб не заморочуватися вибором кутників, сіток і іншого дріб’язку + щоб не гальмувати їх своїми муками вибору. Хлопці кожен ранок закуплялися по потребі такими матеріалами десь в районі автовокзалу на Стрийській, а об’єми там не були критичними, щоб шукати дешевшу ціну і витрачати час та бензин на катання по Львову.
Буквально за два дні хлопці зняли підлоги і навіть вигребли частину сторої підсипки. На підлоги без підігріву я вирішив давати наступний “пиріг”: суміш з піску і щебню фракції 25-40, пінополістирол екструдований 50мм, поліетиленова плівка, стяжка. Першого рівню до 8 см, потім 50мм пінополістиролу і 7-8 см стяжки. Плівка дається для того, щоб стяжка не роз’їдала пінопласту. Хоч на форумах радили давати її ще на пісчано-щебневу суміш (або робити чорнову стяжку 2-3 см і на неї класти пінопласт), але змісту її там класти я не побачив – теоретично це дає захист від руйнації плит пінопласту щебнем, але оскільки я вибрав екструдований (дуже твердий, можна ходити по ньому і не лишати слідів) XPS пінопласт, то йому таке не загрожує. Також ще рекомендують робити чорнову стяжку під пінопласт – 2-4см, але я винайняв віброплиту на пару днів і хлопці затрамбували основу так, що по ній можна було ходити, як по чорновій стяжці.
Пінопласт брав в Епіцентрі і возив С-максом, бо їхня доставка влітку сильно перевантажена роботою. Мені це зайняло декілька ходок машиною, але я і так регулярно мотався туди за всякою дрібнотою по дорозі з роботи. Заодно ще раз переконався в практичності С-макса для сімейних потреб. Практично всю будову я їздив без задніх крісел, щоб мати змогу оперативно щось підвезти – то цементу чи клею пару мішків, то плінтуси чи карнизи, то фарбу, і тд. Звичайно, мудріше було б все заздалегідь розрахувати і спланувати доставку бусом, але в реальності завжди вилазять дрібнички, які швидше, простіше і дешевше привезти самому.
Стяжку в кімнатах Андрій порадив робити напівсуху, бо вона швидше застигає, простіша в заливанні (власне, її насипають, а не наливають) і, найголовніше, вони вже з нею давно працюють. З цим пов’язана моя перша безсонна ніч за час ремонту – я начитався на форумах як її роблять, чи немає якихось недоліків, протипоказань і всяких хитромудростей. Технологія ніби і не нова, але на будівельних форумах кожна собака бреше на свій лад – хто що вміє робити, те і вихваляє. Ще й рекламщики піарять свої продукти постійно, або оббріхують конкурентні технології. Словом, дав добро і хлопці оперативно залили стяжку в п’ятницю. А потім я для перевірки ще Мішу Федуняка запитав. А Міша, який заливав і армував металічними сітками в себе фундамент і підлоги так, що хата вистоїть навіть за умов ядерного апокаліпсису, нарозказував мені стільки страшилок і бувальщин щодо того, як в нас роблять суху стяжку, що я реально втратив сон ))) Цілу ніч мордувався, чи вона під паркетом не посипеться і чи будуть триматися дюбеля, на які “садитимуть” фанеру.
Подзвонив тестю в Москву, родичам, які займаються будовами в Хмельницьку – всі кажуть, що якщо правильно зроблена, то нема чого боятися – але ж як знати, чи вона правильно зроблена? Тільки чекати 3-4 дні, поки встоїться, а тоді сверлити дюбель і пробувати на міцність. Ну і вікна відкривати ввечері, щоб бетон набирався вологості з повітря і міцнів. Заспокоївся я тільки тоді, коли Орест при мені засверлив 6-ку дюбель і спробував його висмикнути – де там! Зрізали верхню частину болгаркою і посміялися над моїми страхами.
Тим часом Андрій, Орест і Ростик вже звалили зайві стіни, розширивши кухню та коридор. Цегла зі повалених стін пригодилася в муровці нової стіни в ванну, звуження дверних проємів в спальню та на вході, а також в муровці виходу на горище. Спочатку була думка зробити вихід на другий поверх і там почати якісь кімнати облаштовувати, але прикинувши вартість сходів (±20тис грн при курсі 8грн/долар) і купу роботи, яку треба було б вкласти в цей задум, ми поки вирішили обійтися кімнатами на першому поверсі. В результаті розширення ванни, вирішили замурувати одне вікно в коридорі, натомість вибити вікно в ванні. Склопакет з коридору пішов на горище, там замінили старе дерев’яне вікно. А в ванну я замовив вікно з матовим покриттям.
Слідуючим кроком я замовив і привіз, а хлопці поставили підвіконня Danke. Раджу не зв’язуватися з численними посередниками, а напряму їхати до офіційного представника на вул.Садову – оперативно оформили замовлення, нарізали по розмірах, запакували і занесли мені в багажник. Колір (Lalbero Bruno – коричневий дуб) ми підбирали під двері та майбутню підлогу.
Крім підвіконь, треба було оперативно вирішувати з дверима. Помотавшись по салонах з різною ціновою політикою, вирішили брати в “Дверях Білорусії”. Менеджер Андрій на Науковій все порахував, дав знижку на ім’я знайомих, які там раніше брали і в межах тижня організував порізку дверних коробок і доставку зі складу біля Нової Лінії до Басівки. Це нечувана оперативність для решти салонів і виробників – 6 дверей з відкосами + вхідні броньовані для більшості з конкурентів це мінімум 3-4 тижні очікування. Навіть якщо ціни вищі на порядок, все одно складу ніхто не тримає – все везуть довго-нудно. Двері всюди по хаті вирішили робити 80-ки, тільки в вітальню лишити півторачку 1,20 м. Щоб зберегти загальну стилістику, вхідні замовили теж з тієї ж серії Квадро, правда з доставкою пізніше – хлопці все одно мали чим займатися, вхідні двері від попередніх власників були цілком непогані для захисту від дрібних злодюжок. Додатково я ще на них навісив gsm-сигналізацію і датчик руху, бо ж бетономішалка Михальчуків в хаті ночувала разом з іншими інструментами і матеріалами.
Темп роботи хлопців і швидкість росту купи будівельного сміття перед будинком вказували, що пора вже зайнятися продумуванням місць розташування розеток, вимикачів, розподільчого щитка з “автоматами”, сигналки і інших. Щось вже було намальовано на попередньому плані, а щось Андрій Сукневич приїхав і на місці домалював і уточнив. З цікавого, що запам’яталося:
- від кожної особливо навантаженої розетки(посудомийка, електродуховка, витяжка+мікрохвилька, пральна машинка, гідрофор, холодильник) повинен йти окремий кабель і заводитися на окремий “автомат”, щоб якщо щось з цих приладів виб’є, то не вибивало загальний запобіжник
-
по кімнатах вирішили стару мідну проводку на освітлення не заміняти – навантаження там малі, а проводка ще в хорошому стані
- на коробах для розеток/вимикачів краще не економити, бо в дешевих поганий матеріал і кріплення кепські
- на кожну кімнату треба датчик руху, кожне вікно повинне мати датчик відкриття і датчик розбиття – прокладку кабелів під датчики краще одразу сфотографувати чи позначити на якій висоті вони йдуть, на якій відстані від відкосів, щоб потім не перебити їх випадково
- з електрощитка краще поробити запасні виходи на горище і в підвал (технічною трубою, 25-50мм), щоб потім при потребі безпроблемно подати кабель з потрібного напрямку
- прохідні вимикачі (коли включається в одному місці, а вимикається в іншому) треба планувати заздалегідь і вони вимагають прокладання додаткового кабелю, який служить для переключення станів
- треба ставити диференційне реле УЗО, щоб при замиканні вибило автомат, а не того, хто замкнув 🙂
- з огляду на перепади напруги в мережі, треба також ставити автоматичний вимикач на низьку та високу напругу + окремий девайс такого типу для котла
- в місцях розеток бажано виводити лишніх 30-50 см кабелю – щоб майстру комфортніше працювалося + була можливість трохи посунути вліво-вправо при потребі – особливо на кухні
На даному етапі роботи по електриці зводилися до штробіння стін і укладанню кабелю, тому я переключився на більш актуальну задачу – зняти дроти з електростовпів і пустити їх в траншею. Це вже було завдання суто для мене – хлопців шкода було відволікати від робіт по будинку + треба було встигнути прокопати траншею і кинути кабель поки трималася погода.
Дещо збавивши обороти по тренуваннях і накату, я спочатку мусив викорчувати приблизно 20 кущів старої смородини та агрусу, декілька молоденьких дерев і продертися через зарослі бур’янів. А потім бахнув ще й 45 метрів траншеї за два дні (80см-1м глибиною, шириною штик-півтора) – шкода, що для таких активностей в Strava не передбачено логування і підрахунку калорій :)) Робота насправді дуже медитативна – слухаєш собі радіо і копаєш. Грунт глибше 30 см переходив в глину, тому мені дуже пощастило, що копав після дощів. Поки постояло насухо декілька днів, то длубати ту глину вже було дуже важко. Зате, як плюс – траншея тримала форму і не розмивалася. Не в міру цікавим сусідам сказав, що копаю яму для ворогів і більше дурних питань і порад вони не задавали 😉
Кабель в землю треба пускати в технічній трубі, за якою я подався аж в Городок – там є фірма, яка гуртом продає труби на торгові точки у Львові. Взяв 80 метрів 25-ки, вужчу сенсу брати немає – тяжко потім пропихати кабель на таку відстань. Кабель привіз Андрій (100 метрів, бо йому ще йти по фасаду і по горищі + запас). Задумка була така – від сусідського стовпа пускаємо кабель на новий наш стовпець, на ньому лічильник, а потім звідти до хати кабель йде траншеєю 45 метрів і в трубі виходить на фасад, по горищі і тільки тоді в щиток. Тому з трубою я трохи прорахувався і по горищі частина кабелю пішла в звичайній гофрі – але там і води немає і ризиків пошкодження менше, тому нестрашно.
Хлопців таки довелося відірвати від роботи – треба було залити 4-х метровий бетонний стовп, на який можна було б вчепити лічильник і підвести кабель від сусідніх електроопор. 1,5 метри цього стовпа мало б зацементовуватися в землю за парканом – тому я ще й таку яму викопав. Оскільки в’їзд на ділянку в нас знизу горба, то вже на глибині 90 см почали проступати грунтові води – довелося копати дві ями, одна з яка була глибша і приймала воду з верхньої. Потім я привіз ще 4-метрової арматури, і хлопці залили стовп – добре, що досок з підлог багато було і різних, тому він досить елеганський вийшов.
Крім того ще проштробили по фасаду місця для укладки кабелю. Штробили в двох місцях, бо Андрій Сукневич вчасно подав їдею в ту ж траншею кинути кабель на домофон, живлення до майбутніх воріт і для відеосигналу з домофону.
Настав час включення в роботу пана Олега з його бригадою. Він привіз мені детальний прорахунок деталей системи опалення і ми разом по ньому закупилися на Південному. Далі вже його хлопці зайнялися прокладанням труб до кожної батареї та укладанням теплих підлог. Я собі таке занотував про опалення:
- залучати майстра по опаленню бажано чимраніше – щоб він сказав на якому рівні заливати кімнати з та без підігріву, а також на якому рівні вішати радіатори
- суха стяжка на теплу підлогу не підходить, треба заливати рідким розчином + давати спеціальний пластифікатор
- кожна батарея повинна мати підведену дві окремі труби – на подачу і на зворотний вихід
- габарити батарей вираховується з площі кімнати і наявності чи відсутності підігріву підлоги – на кухні і в коридорі можна давати тонкі радіатори (тип 11), по кімнатах – подвійні (тип 22)
-
контури системи підігріву підлоги краще ділити на декілька зон (кухня-ванна-коридор_частина_1-коридор_частина_2) – для більш гнучкого налаштування або перекривання
- всі труби підключаються через спеціальні “гребінки”, з яких вже йде підключення до котла
- на труби від теплої підлоги треба окремі терморегулятори, стальні радіатори мають стандарні терморегулятори, тому задавати температуру тільки на котлі можна
- просте і економне рішення на нашу квадратуру – котел підтримує підключення безпровідного датчика, який вимірює температуру повітря в кімнаті і включає/виключає підігрів радіаторів, без вимикання котла – такий датчик можна програмувати на певні години, дні та режими роботи
Найважчим на даному етапі було продумати розташування та планування кухні, щоб знати де точно виводити крани та зливи. Та ж сама проблема була з ванною, але там планування нам далося легше, по ванній в нас хіба тільки плитку вибрати лишалося. Знову ж – тут в пригоді став досвід Андрія і пана Олега – кожен зі свого боку досить продумані речі запропонували по розташуванню розеток, виходів кранів, ванни, умивальника, унітазу, пралки. Мій попередній макет довелося підправити і все стало на свої місця.
Не останню роль зіграв той факт, що ми з Юлею не страждаємо тягою до чудернацьких інсталяцій чи композицій в дизайні. Для мене основним критерієм при плануванні простору є його зручність і функціональність. Такі ж думки поділяє і Юля. Це сильно спрощує життя, тому в нас практично не було суперечок щодо того, як і що розташовувати. Дієвий метод – намалювати план кімнати на комп’ютері, накидати туди об’єктів, а потім вживу пробувати за допомогою коробок і метра прикинути зручність доступу, корисну площу, світлість кімнати і інші речі. Ну і зважати на такі параметри як робоча зона, можливість розминутися двом людям в проходах, кількість кроків між елементами кухні, типові сценарії використання простору.
Але цей метод так собі працював з кухнею, бо ж там треба було грунтовно продумати розташування робочої зони, шухляд, шкафчиків, холодильника, стола, дитячого крісла для Марка. Тому я почав пошуки майстра по кухнях. Спочатку заглянули в магазин Gorenje на Науковій – ціни просто космос (5 чи 6 тис. усд тільки за меблеву частину, я менше планував витратити на меблі + техніка), тому переключилися на інших майстрів. Для порівняння я запросив майстра Андрія, який робив кухні для Консенсії, а також пана Ігора, який робив кухню Михальчукам.
Два-три плани в мене вже були накидані від руки, тому треба було пораду спеціаліста і розрахунки вартості. Пан Ігор видався нам більш досвідченим + дав багато цінних порад по організації робочого місця. В результаті ми відмовилися від варіантів дизайну з кутовими тумбами, вибрали колір та матеріал основи та фасадів, домовилися про вибір кухонних систем, розміри техніки, дали завдаток і стали чекати новин від пана Ігора. Вклався в один рядок, вау ))) Швидко казка розказується, в житті все було скланіше, тому трохи розпишу процес вибору 🙂
Дизайн кухні взяла на себе Юля, за що їй окрема подяка, бо в процесі вона реально перегребла сотні варіантів дизайнів в інеті і зняла з мене цю мороку. Мені набагато простіше займатися організацією, доставкою і фізичною працею, чим підбирання комбінацій кольорів і візерунків. Бачення в нас було спільне – головне щоб без крикучих кольорів, всякого хайтеку, “по-багатому” чи “людовика XIV” :). Щось спокійне і підібрали в результаті. Єдине, де я на кухні долучився в плані дизайну – це узгодження Юліних планів і дизайн плитки на стіні, на яку я випадково натрапив в АзовГаличині і забрав буквально залишки зі складу.
Юля також зайнялася підбором кухонних направляючих, фурнітури, ручок і техніки. Blum ми відкинули через ціну і через можливість натрапити на підробку при замовленні з Польщі, а зупинилися на Hettich від офіційного представника у Львові. Як виявилося, там працює двоюрідний брат Назар і це додатково повпливало на наш вибір – мені подобається єврейський принцип, за яким гроші по можливості треба крутити в межах родини і давати можливість заробити родичам, щоб збагачувати свою родину, а не чужі. Вертаючись до фурнітури – знову похвалю Юлю – я зовсім не мав часу на розрахунки довжин направляючих і їхньої кількості, тому вона за підтримки пана Ігора все точно прорахувала і замовила.
Тим часом я не байдикував, а переключився на газовиків та електриків.
Газовики оперативніше спрацювали – частково через те, що в нас особливих змін в план не було – трубу перенесли, але в зв’язку з переплануванням, вона як була в кухні і в коридорі, так і лишилася – тільки винос лічильника назовні. А частково все пройшло швидко, бо майстер Степан Васильович досить толковий попався і без заморочок. Труби теж він організовував, щоб я вже не мотався і не шукав їх. Декілька разів довелося таки заїхати в Пустомити, але не настільки проблемно, щоб запам’яталося.
По електриці все виглядало досить просто – стовпець вже стояв залитий, треба було відключити старі дроти і зняти їх, сусідські дроти скрутити і пустити напряму, піключити нам лічильник, оформити документи на винос лічильника а вже потім при нагоді завалити старі стопці на нашій ділянці і викопати бетонні пасинки, на яких трималися дерев’яні стовпи. Підключення лічильника зробив електрик Іван, який заодно і вчепив нам ліхтар вуличного освітлення на сусідський стовп. А от бригаду, щоб перечепити старі дроти, довелося чекати десь 2 чи 3 тижні – приїхали в дощ, але досить оперативно все поробили. Пропонували оформляти 3 фази, але тільки документальна частина виносила в районі 10-11 тис грн (1500 усд), тому я відмовився. Нічого “тяжкого” я підключати не планую, а щоб переключатися між фазами в випадку поганої напруги, треба було б ще будувати якусь міні-будку біля воріт або на горищі ставити якийсь щиток додатковий. Словом, наразі дві фази, при потребі можна буде кинути ще один кабель і оформити три.
Наближався серпень і в мене намальовувалося відрядження в Данію. Останнє відрядження для цілого нашого тіму, якби ж я тоді знав, то не відпрошувався б швидше з нього повернутися. Але перш ніж їхати, треба було вирішити, що робити з люком в підвал. Сам отвір хлопці перенесли, а от люк знайти виявилося цілою проблемою. Я хотів щось таке, щоб закладалося плиткою врівень з підлогою, але погугливши добряче, зрозумів, що це не зовсім реально. Є якісь кулібіни в Чернігові, по-моєму, які роблять такі люки на вигнутих петлях + дають ще автомобільні газові амортизатори, щоб легше відкривалося. Але чекати на них довго, виходить досить дорого і все одно буде шпарина на підлозі. Тому я знайшов в Рясному завод, який робить броньовані двері і замовив в них. По суті це двері, тільки 67×67 см. Накладаються зверху на плитку, дверка утепляється мінватою, гумові прокладки не дають протягу гуляти туди-сюди. Ну і замість ручки – ручка, яка вкручується при потребі відкрити підвал. Зробили акуратно по розмірах і з моїми побажаннями, помалювали порошковою фарбою, десь два тижні зайняло. Дивно, що немає ринку для таких речей – певно підвали в всіх з нормальними дверима, чи що.
До відрядження треба було ще вирішити яку плитку на підлогу класти в ванній, по коридорах і в кухні на підлогу. В коридорах я хотів щось темне і більше чим стандарні 33 см, обдивилися купу салонів з плиткою, але в око щось нічого не впадало. Зрештою, знайшли в KeramaMarazzi керамо-граніт потрібного кольору і фактури, 40х40. Там же Юля підібрала під кухонні фасади світлішу плитку на підлогу в кухні. Прицінювалися і розглядали варіанти ми в салоні на Кульпарківській, а там якраз була акція для власників квартир в новобудові, де знаходиться салон. Величезна подяка Олегу Ониськові, який дав копію документів на квартиру для оформлення знижки. Олег, з мене велиииике пиво, я пам’ятаю, просто зразу не було фінансів, а потім вже і нагоди проставитися 🙂
В результаті з підлогою особливо часу не витратили. Зате по-повній “нагемороїлися” з дизайном ванної кімнати. Спочатку поїхали в “Плиточку” і “Леокераміку”, там замовили дизайн. По 2 чи 3 варіанти нам розробили і всі “мимо каси”. В принципі, я витрачені гроші на дизайнерів не вважаю втраченими, бо сидячи біля дизайнера я уважно слухав, що саме вони враховують і які рекомендації дають по різці плитки, вирівнюванні ліній, вставці візерунків, розрахунку світлопотоків, використання декоративних фрез і плиток з візерунками. Тому сказати, що ми плюнули на дизайнерські потуги і намалювали дизайн самотужки я можу, але доля правди є в тому, що негативний досвід з дизайнерами нам дав певні знання і це дало змогу наше бачення правильно викласти на малюнках від руки. Юля, молодчинка, знайшла фірму на Цитаделі, яка суттєво дешевше привозить то й же асортимент, що і “Лео Кераміка” чи “Плиточка”, і по наших ексізах, вони нам вже оформили фінальний проект.
Щодо кольорової гамми, то ми, перебравши різні модні кольори і плитку різної доровизни, прийшли-таки до мого початкового бачення – зелений колір, який би дуже гармонічно поєднувався з виглядом з вхідних дверей. Зараз виходить так, як собі мріяв – при відкритих вхідних дверях з ванни відкривається вигляд на Басівські зелені поля.
Отже, розібравшись з нагальними проблемами, я чкурнув в відрядження до Копенгагену. Хлопці фронт робіт мали, а Юлі лишалося замовити плитку на підлоги та в ванну і організувати доставку. До мого приїзду Орест мав би покласти плитку по коридорах і в кухні, а також розпочати роботу над укладкою плитки в ванній.
Далі буде.
Читаю – не начитаюсь ! Макарчуки – ви просто АФІГЕНСЬКІ )) Ми за вами вже скучили. Маю надію, побачимось раніше, ніж на Даринкиних 16 ))) Любимо вас всіх!
Та ви теж нівроку, Грубасіки – в чомусь і ваша хатинка нас надихнула на таку авантюру ))) Чого до 16-ліття чекати – приїжджайте на Даринчиних 11 в червні )) Або просто приїжджайте, ми вам завжди раді!
ухх заздрю мовчки… а ви обої ніде не клеїли? в мене зараз проблема, як їх вибрати)) може ви щось краще порадите?