Mallorca 2016


Майорка 2016

Майорка 2016

Давненько щось не було в мене тем про подорожі – з одного боку і подорожей стало менше через будову і ремонти, а з іншого – подорожі стали більш людними і простіше затегати учасників в фейсбуку і наваяти міні-звіт там, чим ваяти текст в блозі. Але щоб трохи розбавити будівельні хроніки фотками літа, я вирішив описати останню подорож на Майорку.

Собор в Пальмі

Собор в Пальмі

План їхати саме сюди виник досить спонтанно – Міша Постін на роботі щось пару раз розказував про дешеві квитки з Кракова лоукостером, але я особливо не прислухався, та й було то ще десь на початку літа, коли я планував поїздку в штати, тому сильно не задумувався. Ну і візовий процес в мене затягнувся, дякуючи всім цим баригам в візових центрах + Волинську, Рівненську і Тернопільську області з якоїсь радості відключили від реєстрації через сайт – тільки в телефонному режимі. Надзвонював я десь з березня аж до липня, коли врешті вдалося додзвонитися (особлива подяка “геніям”, які на всю Україну 3 чи 4 номера завели в кол-центрі, в результаті чого додзвонитися теж задача не з простих). Подачу візи призначили на середину серпня, а я вже міг щось планувати в плані поїздки.

Вулички Валлдемоси

Вулички Валлдемоси

До того ж, Майорка якось виринула в балачках з Михальчуками – вони теж в районі вересня туди збиралися. Виглядало на те, що можна було б файно тусанути більшою компанією, тому я почав в цю сторону щось почитувати і шукати квитки. Юля з планів швидко випала, бо на N-Ix дуже хитра схема з відпустками, Марка теж довелося залишити вдома – бо я б з ним сам раду не дав. Тому вирішив, що поїдемо вдвох з Даринкою. Нам і так останнім часом не вистачає спілкування – з одного боку в мене постійно робота, ремонти, по господарству щось, а в Даринки – уроки, планшети, ігри + ще й тінейджерство почалося, Марко добрячу частину уваги відтягує на себе.. Тому вирішили, що це буде подорож тільки для тата і Даринки, а мама з Марком якось іншим разом поїдуть (коли мама з N-ix звільниться і перестане дейофи заборговувати :)).

ХаДееР бай Міша

ХаДееР бай Міша

Інформацію про острів я, в основному, черпав з Аніного запису, за що їй особливий ріспект. Тому тут не буду писати всяких інформаційних штук, читайте все в Ані 🙂 Формат її подорожі мені теж підходив – сидіти на одному пляжі ні мені, ні Міші не хотілося – тому ми навіть повторили деякі з її маршрутів з певними варіаціями. Тому формат цього допису буде доповнювати запис Ані з нашої точки зору.

Десь в Пальма-Нова

Десь в Пальма-Нова

Квитки вирішив брати як і Міша – через Краків, RyanAir. Ціни трохи піднялися за той час, поки я не мав впевненості в візі + ще додав 20кг багаж, щоб не паритися з пакуванням речей в ручну кладь. Михальчуки та Скубайло летіли через Київ і мали трохи більше часу, Міша планував з жінкою ще по Іспанії трохи покататися, а ми з Даринкою вирішили не заморочуватися і всі 11 днів бути на Майорці.

Проживання шукав через airbnb, перший тиждень в Пальмі, а далі я хотів з іншої сторони острова трохи потусуватися – тому Can Picafort, невеличке пляжне містечко неподалік від Алькудії. Оскільки ми вирішили багато пересуватися, то однією з вимог до квартири була навність стоянки. Близькість до центру теж, але це насправді не настільки було критично – в центр ми могли б і прогулятися, а от жити там, то вже таке собі задоволення, імхо – туристів багато, стоянок мало, вузькі вулички і тд. Міша жив якраз біля плаци Майор, бо йому тусовки і фотооб’єкти більш критичні. Ось мої спостереження щодо квартир в Пальмі:

Райони Пальми

Райони Пальми

Червоні хрести – то там де я не б не зупинявся – далеко від центру, машину в центрі хіба після 8 вечора паркувати або пробувати впхатися на підземні парковки чи кружляти по району в пошуках місця. Жовті знаки питання – потенційно цікаві райони – тут все буде в межах пішої прогулянки + парковку знайти легше повинно бути. Зелений хрест – сам центр, де я б жив хіба без машини – близько до туристичних точок, але з машиною тут ще той головняк. В результаті пошуків знайшовся варіант на вул. Азана з підземним паркінгом і це зняло більшість питань.

Ще трохи ХаДееРу

Ще трохи ХаДееРу

Житло на протилежній частині острова я вибирав по принципу – близькість до пляжу не критична, але і глибоких селах/хуторах жити не хочеться +треба щоб тихий район і знову ж – був варіант де ставити машину. Букав я тут вже досить пізно, тому варіантів вибору не було і я зупинився на містечку Кан Пікафорт – порівняно недалеко від півострова Форментор і, судячи по фото в неті, не таке туристичне як Порт Де Поленса чи Алькудія.

Мерседес А180

Мерседес А180

Машину брали  в RecordGo, мені б цілком підійшов якийсь Фокус чи Смакс, але Міша дуже хотів попробувати Мерседес А-класу, тому вирішили, що один раз живемо і забукали його, хоча сумніви щодо його багажнику потім справдилися 🙂 Декілька порад по оренді є в Екслера, з них найголовніші для себе я вибрав такі:

1)брати розширену страхівку (при ціні машини на 11 днів 150-160 євро, страхівка складе 160-170 євро і трохи жаба кусається брати базову, але потенційних підводних каменів є багато, тому краще не заморочуватися)

2)не брати в агрегаторів, які не вказують всі особливості договору оренди, а користуватися сайтами фірм напряму

Від себе додам:

3)в RecordGo дуже варто взяти Premium пакет, бо тільки з ним ви можете йти по Priority Lane і не чекати в загальній черзі (в якій, на момент нашого прильоту, стояло десь 40-50 людей). Ми справилися десь за 20 хв, а скільки чекати люди в загальній черзі, особливо беручи до уваги іспанську неспішність в сервісі – я навіть не хочу уявляти. Доплата тут всього 30 євро, тому тут краще не економити.

4)опція Full-Full якась трохи мутна – незважаючи на Преміум опцію, гроші за повний бак мені ще так і не нарахували (хоча мали б в межах 2 годин), треба було б просто вернути машину з 5-6 літрами дизелю і не паритися за ті 5-10 євро відшкодування. Працює воно так – контора бере з вас депозит (55 євро в нашому випадку) за повний бак, а ви потім при поверненні авто можете отримати гроші за наявний в баку бензин/дизель в залежності від його залишку. Вернете повний бак – отримаєте 55 євро назад, менше – відповідно менше вернуть. Фішка тут в тому, що бензин на заправках острова коштує дешевше десь на 5-10 євро на баку. Відповідно можна вертати повний бак і чекати на повернення (як зробив я :)), а можна просто вернути скільки там є в баку, отримати на тих пару євро менше і не морочитися з відшкодуваннями.

Мишко рулить, я керую ))

Мишко рулить, я керую ))

Мерседес нам попався чорний, дизельний і з автоматом. Комбінована кожа-рожа, вибір режима коробки і підвіски, ксенон, і тд. Але багажник маленький, тому гламурність моменту трохи псувала валіза Міші в салоні по дорозі з і до аепорту )). Ну і дизеляка гудів в салоні явно більше за мого Смакса. А загалом нічого так машинка – на серпантинах дуже жваво в поворот втягується, з передачами гратися не треба, економна (5.5 літрів розхід вийшов середній), шосейник в багажник поміщався (при складених задніх сидіннях) – може бути, словом.

Отже, з загальними моментами розібралися, тепер давайте подивимося, де ми були і що робили.

03\09 road to Krakow

Rynek Glowny

Rynek Glowny

В обід виїхали зі Львова, подивилися вебкамери на кордонах і вирішили спробувати удачу в напрямку на Перемишль – Шегині\Медика. Кордон пройшли за 3 години приблизно і вйо на Краків. Автобан А4 поки що ще безплатний і по ньому можна за дві години долетіти до Кракова. Красота. Приїхали в районі 20 десь, трохи потусувалися в центрі, біля Вавелю і спатки.

mallorca_day1_map

Маршрут 03/09/16

04\09 Krakow, flight to Mallorca, Palma old city

Тато радий, тато перегнав Даринку на два кола :)

Тато радий, тато перегнав Даринку на два кола 🙂

Вранці першим ділом трохи незвіданого Кракова – полізли на копець Пілсудського, який мені більше подобається чим Костюшка, бо не такий туристичний і навіть ніби вищий за нього. Звідти бігом до машини і на аеропорт. Машину лишили на Orange паркінгу, ціна за 11 днів парковки щось в районі 150 злотих.

dav

dav

Далі посадка в літак, 3-годинний перельот без харчування і напоїв (лоукостер :() і ми вже в аеропорті Пальми. Машину взяли без проблем, завдяки priority lane (див.вище) і вже в районі 14-ї поїхали селитися.

Перше враження від Пальми – вау, красота. Друге – блін, спека 🙂 Загалом душевненько, для любителів вузьких петляючих вуличок, церков та інших старовинних штукенцій – рай. Я не дуже від такого фанатію, тому відмітив собі загальну чистоту і ляпоту, продуману систему проїзду через вузькі вулички, пекло з парковками в центрі, загальну ненапряжність трафіку та збереженість/реставрованість центру. Досить приємне європейське місто для спокійного відпочинку.

Потім трохи полазили по центрі, шукаючи де б то поїсти. Час ніби обідній, а все закрите. Перекусили на самій Плаца Майор – тапаси та брокен егг, як то в них називається і вирішили піти на пляж, бо таки трохи спекотно було. По дорозі зрозуміли, чому так мало закладів працює і де всі люди – на великій площі перед церквою відбувалися підготування до грандіозних водних баталій – мені, чесно кажучи, влом вишукувати що це таке було – судячи з невеличких театральних сценок це щось типу жартівливої реконструкції бою за острів.

Епічний баттл червоних з жовтими

Епічний баттл червоних з жовтими

Люди були розділені на дві команди – червоні і жовті, мали купу водяних пістолетів і з бойовими вигуками та співами наближалися до площі з різних сторін. Потім трохи покричали одне одному, розіграли міні-сценки, червоні навіть встигли срачини показати команді жовтих, а тоді почалася епічна поливальна битва. Для поповнення запасів організатори розставили басейнів, тому дехто просто з них черпав воду. Такий собі день M&M’s – my kind of fun, шкода тільки що я був в з фотіком і не міг приєднатися )))

Далі пішли на міський пляж. Гарний пісочок, вода тепла, але вітер був зустрічний і тому надув трохи сміття з моря. На один раз скупнутися – піде. Вечоріло, тому ми вирішили закупитися хавчиком для сніданків і заодно провідати Михальчуків з Скубайлами в С’Ареналі.

Ось вам краще Майорка згори ;)

Ось вам краще Майорка згори 😉

Тут я мушу зробити ліричний відступ – наскільки було позитивне враження від старого міста в Пальмі, настільки ж був шок від туристичного району С’Ареналю. Якщо в центрі гарні та затишні вулички з душевними кафе, ресторанчиками та магазинами, то вже за декілька кілометрів далі по узбережжю і починається справжня Турція. Архітектура – типові готелі-пакетники, всі перші поверха забиті туристичними фірмами, сувенірними китайськими барахолками, прокатами різними і тд. Це все компенсується великим і широким піщаним пляжем і різними водними розвагами на ньому, але народу там з готелів вдень теж набивається потужно і тепер я зрозумів, чому Аня писала, що на тому пляжі вони були всього 1 раз за всю подорож. З іншого боку, з малими дітьми напевно якраз такого відпочинку і хочеться, тому кожному своє.

Словом, побалакали з Михальчуками і Скубайлами, домовилися, що спишемося, коли вони надумають брати машину і на тому поїхали додому спати.

Маршрут другого дня

Маршрут 04/09/16, нуль цікавої інформації

05\09 Manakor, Cala Anguila, Coves del Drac, Cala Morlanda

Вранці вирішили не видумувати і поїхати по маршруту Ані – на Манакор і якийсь з пляжів за ним. В Манакорі якийсь базар якраз на вулиці розкладався, походили трохи по центру, пофоткали церкву і поїхали на пляж. Нічим особливим місто не зачепило. А от пляж Cala Anguila – навпаки.

Cala Anguila

Cala Anguila

Ми приїхали вранці, тому без проблем парканулися і місць на невеличкому пляжі ще було багато. Через кам’яну скалу неподалік був ще один пляж – Cala Mendia, а за ними десь далі Cala Romantica, про яку писала Аня, або іспанською S’Estany D’en Mas – тому ми її зразу і не задетектили. Тим не менше, їхати кудись з Cala Anguila не хотілося, тому ми льопалися там добрих 4-5 годин аж до обіду. Міша бігав кущами фоткав краєвиди і відпочиваючих, ми з Даринкою трохи собі пострибали зі скель, потім поплили до печері між пляжами Anguila та Mendia, ще стрибали, ще льопалися.

Ось ще пару кадрів звідти:

Файнезно!

Файнезно!

Знизу підводні печери

Знизу підводні печери

Сусідня Кала Мендіа

Сусідня Кала Мендіа

Здоровення паелья

Здоровення паелья

Обідати вирішили тут же, наверху в ресторанчику. Дуже вже хотілося спробувати нарешті паелью – щось типу нашого плову тільки з морепродуктами. Замовили дві штуки – мішану (м’ясо і морепродукти) нам з Даринкою, і суто з морепродуктами – Міша з Наташою замовили. Принесли дві здоровенні сковорідки з купою всілякої морської живності, які ми так і не втоптали повністю, як не намагалися сангрією це діло орошувати 🙂

По обіді вирішили мотнутися в печери, тим більше що це було зовсім поруч – в містечку Порто-Крісто. Печер на Майорці багато, але ця (Coves Del Drac) вирізняються великим підземним озером та міні-концертом класичної музики, який відбувається прямо ж на цьому озері – на човнах.

Печерні візерунки

Печерні візерунки

Печери й справді досить гарні, причому не дуже холодні, оскільки над рівнем моря знаходяться. Різні сталактити-сталагміти, гарна підсвітка, озерця з кристально чистою водою – навіть натовпи туристів не заважають тут класно провести час. Останній зал печер являє собою імпровізований партер театру, де сцена – те саме велике озеро. Глядачів розсаджують по місцях, просять вимкнути телефони і фото/відео техніку і за хвилину виключають світло повністю. Потім прямо зі скелі і ніби в повітрі (вода кристально прозора) з’являються 3 човни з підсвіткою по бортах, на яких сидять музиканти і виконують 3-4 класичні твори, поки човни огинають сцену, розвертаються і зникають в пітьмі. Це я описав задумку авторів – чиста магія музики і оптичні ілюзію. В реалі ж, далася взнаки неідеальність нашого світу – наглі німецькі бабки (і навіть українські Міші) почали зразу клацати на свої мильниці, маленькі діти час від ревіли від страху, персонал псикав на бабок і Міш, мами заспокоювали дітей, а мій голос, намагаючись покласти цьому край, зненацька голосно запитав “what the f..ck?” 🙂 Словом, було класно “назважаючи на”, хоча перфекціоністам напевно б не сподобалися вищеозначені моменти ))

img_0327

Підземні озерця

img_0332

Найбільше озеро печери

img_4151

Фотки дійства від тих самих німецьких бабусь ))

Терниста дорога до..

Терниста дорога до..

Після печери хоч і не змерзли, але хотілося ще в теплу водичку, тому поїхали глянути на Cala Morlanda неподалік. Сонце вже сідало, але і без того було видно як вдень – попали на пляж нудистів на кам’яних скелях. До виду голих грудей ми вже звикли вдень на пляжі (особливо активно чомусь не шаріються старі бабульки, замість молодих дівчат), але от повні незагорілі місяці та краники-слоники, які то тут, то там вигулькували з води (роблячи підводне плавання особливо небезпечним), заставили задуматися про несправедливість світу. Адже поки весь світ переживає за права сексуальних меншинства, ці бідні створіння мусять переховуватися в лагунах з незручними підходами, розташовуватися чутливими незагорілими місцями на колючих каменюках, страждати від відсутності туристичної інфраструктури.. Думки перервав якийсь рівномірно загорілий хлопчина, який видерся на скелю на виході з бухти і почав активно махати краником на усі сторони світу. Потім до нього ще така ж рівномірна паняка додалася – напевно зарядку робили чи що. Є, видать, причина, чому сексменшинства більше уваги отримують, а цим і так непогано ))

Царства краників!

Царства краників!

Пляж, попри дуже гостре каміння при вході, виявився досить цікавий під водою (особливо якщо від краників відпливти) – підводні арки, печери, рибки, зненацька голі ловлять рибу на скелях, знову рибки, скелі, арки – їдемо вже додому. Якщо по дорозі до цього пляжу Даринка ще розпитувала, чому тьоті і бабусі так ходять, то після цього пляжу вже питань не було 🙂 Дорога додому і сон.

Маршрут третього дня

Маршрут 05/09/16

06\09 Soller, Port de Soller, Valldemosa, Deia, Banyalbufar, Palma

dsc04772

Ранковий Соллер

Знову йдемо стежками Ані і вирушаємо на Соллер. Я пробував товариство переконати поїхати серпантинами замість тунелю навпростець, але Аня всіх в блозі налякала тим, що попереду їх багато, тому поїхали через тунель. Теж враження, зрештою. Соллер туристичний, набагато гарніший вже за Манакор, класна центральна площа з церквою і будівлею банку, трамвайчик з гори до Порт де Соллер, залізнодорожна станція на Пальму. Дуже душевне містечко, так і хотілося тут затриматися – але нас ще чекали серпантини та інші міста, тому ми спустилися машиною до Порт де Соллер, куди туристів везе трамвай. Чесно кажучи, добре, що не поїхали трамваєм, бо він тільки пару вуличок старого міста проїжджає, а потім їде по не дуже мальовничим районам аж до порту, де знову краса. Гарна гавань, променад, дорогі будинки, які приліпилися під 10-15-метровим обривом, пляж з галькою та пісочком – дуже і дуже душевно. Парканутися поблизу нема де, тому хіба або жити тут або платний паркінг перед в’їздом в порт.

Душевний Соллер

Душевний Соллер

Соллерський трамвайчик

Соллерський трамвайчик

Портовий Соллер

Портовий Соллер

Дороги в горах

Дороги в горах

По тому поїхали далі, на Валлдемосу. Попри містечко Дея, де, кажуть, оселився Місько Дуглас з Катериною Зета-Джонс. Воно теж каскадами на горі, дуже мальовниче, але пофоткали і погнали далі. Тут на кожному повороті треба ставати і фоткати краєвиди, але дороги вузькі, тому особливо не станеш.

Дея

Дея

Ще якесь поселення

Дея з іншого боку

Скеля з оком

Скеля з оком

Заїхали по дорозі в якийсь популярний ресторан на горі, з якого гарні види на навеличкий півострівок з оком, правда там ще тільки починали готуватися до прийому гостей, іспанці раніше обіду їсти не вибираються, тому багато закладів просто закриті до 14-15 години. А ресторани часом і з 19 відкриваються.

 

Краєвиди

Краєвиди

На під'їзді до Валлдемоси

На під’їзді до Валлдемоси

Ну і нарешті вже доїхали до Валлдемоси. Це виявилося ще гарніше і душевніше містечко, до якого з боку Соллера підводить алея платанів. Акуратний центр, багато туристів, каскадні краєвиди, монастир, де колись жив якийсь час Шопен, затишні ресторанчики, парк при монастирі. Атмосферне і чарівне місто, сюди варто вертатися для вдумливих прогулянок звивистими вуличками, як і в Соллер. Тут же вирішили і пообідати – прямо біля церкви монастиря є класний ресторанчик з іспанською кухнею і menu del dia.

Валлдемоса

Валлдемоса низ

Це ще одна штука, яку я вичитав в Екслера – ресторани для туристів зазвичай лише по меню замовлення роблять (carta), а от ті, куди ходять місцеві часто мають таку штуку як menu del dia – меню дня. Порції в ньому менші ніж в окремих блюдах зі звичайного меню, але оскільки є повний набір – апетайзери (tapas чи pinchos, але частіше хліб і оливки) + перше (салати, супи, навіть паста) + основне блюдо + десерт, то наїстися ними можна ого-го. В такому меню тільки напої добираються, а ціна фіксована на особу. Тому якщо є бажання спробувати те, що їдять місцеві – то краще власне на ресторани/кафе з menu del dia орієнтуватися.

Валлдемоса верх

Валлдемоса верх

Гірська дорога

Гірська дорога

Вар'яти на дорогах ))

Вар’яти на дорогах ))

Ті самі стовпи, що тримають скелю

Ті самі стовпи, що тримають скелю

Після всякої смакоти на обід ми погнали серпантинами далі і нарешті доїхали до Банялбуфар, де знаходиться той самий пляж, який в Ані підписаний “стовпи тримають скелю” і якраз там фотка не грузиться в мене 🙂 Доїзд до пляжу досить такий нервовий – бо там різко йде дорога вниз, вузько і мало є де розминутися з машиною, що їде нагору, а потім виїзд на таке велике плато, яке над морем виситься метрів десь 20-30. До самого “пляжу” (насправді просто бетонний пірс і трохи щебню серед валунів) йде звивиста доріжка зі сходинок. Гарно для фоткання, але для купання нам виявилося не так вже й класно – цьго дня було вітряно, тому вода була каламутна і щось толком роздивитися можна було тільки далі в морі, печери і валуни дуже близько до берегів, об які товклися хвилі. Ми трохи польопалися, попірнали з Даринкою і я вже хотів трохи почитати на березі, але Міші крутило їхати далі, тому ми вернулися досліджувати вечірню Пальму.

Нічна Пальма

Нічна Пальма

Пасаж Борна вночі

Пасаж Борна вночі

Порт Пальми

Порт Пальми

Даринка лишилася на квартирі робити уроки, а ми з Постінами погуляли набережною, пофоткали крутих яхт, повечеряли в шумній, але по-домашньому затишній La Botana, ще трохи прогулялися і розпланували наступний день.

Маршрут 4-го дня

Маршрут 06/09/16

07\09 Puigpunyent-Calvia ride, Cala Pi

В околицях Puigpunyent

В околицях Puigpunyent

З самого ранку я нарешті вибрався до велопрокату, щоб взяти шосер – краєвиди попереднього дня залишили в мені непереборне бажання проїхатися по тих серпантинах на шосері – не дарма ж я тягнув зі Львова педалі, шолом, черевики і велоформу (ось вона, справжня причина чому довелося доплачувати за велику сумку в Ryanair :)) Насправді катаюся я останнім часом все менше і менше, але пропустити таку нагоду і такі краєвиди тільки через зайві кілограми і відсутність форми – no way. До всього, перед поїздкою мені на роботі протягом продуло нерв з лівого боку шиї але я так-сяк вигрівався фастум-гелем, який притуплював пульсуючий біль, але цього ранку я почувався добре, тому віддав машину Міші і Наташі, Даринку всадив робити уроки, взяв на прокаті Specialized Tarmac 2016 і рвонув в напрямку містечка Puigpunyent, з усіх сторін якого гарні серпантинчики.

Гірські дороги - просто казка

Гірські дороги – просто казка

Довелося, щоправда, вернутися після перших півтора кілометри – пробив колесо на бруківці, але на прокаті дали інше і далі вже все пішло як по маслу. Серпантинчики та апхіли дійсно класні, але ще кращі краєвиди іспанського села – виноградники, кам’яні огорожі, кактуси, хвойні ліси, ідеальний асфальт, чемні водії, багато велосипедистів. Похарився трохи на підйомах, потім політав на спусках, промайнули села Puigpunyent,  Galilea та Calvia, почалася прибережно-туристична Пальма-Нова, щось типу S’Arenal, тільки більш горбиста місцевість і пляжі на обривах.

Спеш Тармак

Спеш Тармак

Додому доїхав вже з серйозним пульсуючим болем в лівій скроні. Видно, ресурси організму пішли на покатушку і на той продутий нерв вже ніц не лишилося (( З того всього вирішив трохи відіспатися і заодно відігріти ліву сторону шиї (смішно звучить, коли на вулиці +34С, але коли пульсує по мізках, то до чогось іншого важко додуматися). Як не дивно, після годинного сну, реально попустило. Якраз Постіни приїхали, вони досліджували напрямок на Сант Ельм. Детальніше про поїздку описано в фейсбуку.

Дорогою до Кала Пі

Дорогою до Кала Пі

Даринка типу закінчила уроки і ми поїхали всі разом до Cala Pi. Тут така довга лагуна з піщаним пляжем, до якої треба спускатися з гори. На горі стоїть старий маяк чи оборонна вежа, видно Ібіцу і гарні краєвиди. Сама Кала Пі мальовничіша зверху, чим безпосередньо в воді чи на пляжі – половина пляжу тут віддано лодках та парусниках, які тут же в видовбаних в скелях нішах і живуть. Тому зблизька трохи індастріал ну і в воді нічого такого цікавого, хіба аж за межі затоки треба випливати. Пісок щільний, темнуватий, місця багато – словом може бути, але не фонтан. Дорога до Кала Пі проходить через поля, теж цікаво подивитися, як селяни живуть і що садять.

Кала Пі - зверху гарно

Кала Пі – зверху гарно

Маяк теж нівроку

Маяк теж нівроку

І деревце на обриві

І деревце на обриві

Знизу трохи лодки враження псують

Знизу трохи лодки враження псують

Веломаршрут 5-го дня

Веломаршрут 5-го дня, 50 км

Маршрут 5-го дня. До Сант-Ельму тільки Постіни, до Кала Пі - разом

Маршрут 07/09/16. До Сант-Ельму тільки Постіни, до Кала Пі – разом

08\09 Palmanyola-Puigpunilent ride, Formentor, Port de Pollenca

Вранці кататися свіжіше

Вранці кататися свіжіше

Ніч минула відносно спокійно – два чи три рази просинався від болю, але якось проходило і на ранок хіба трохи пульсувало в скроні, але не настільки, щоб я знову не попхався в гори. Цього разу я зменшив маршрут і поїхав в сторону Palmanyola з поверненням до Пальми через Puigpunilent. Тут ще гарніше і навіть якась закрита для машин дорога, по якісь тільки велосипедисти і місцеві на тракторцях ганяли. Затяжні серпантини до Puigpunilent, виявилося, що цей напрямок навіть більш душевний! Класно крутилося, але до 10 треба було бути вдома, бо ми домовилися їхати на Форментор всі разом.

Фазенда

Фазенда

Ще одна

Ще одна

Затяжний спуск до Puigpunyent зі сторони Esporles

Затяжний спуск до Puigpunyent зі сторони Esporles

Мис Форментор з оглядової площадки

Мис Форментор з оглядової площадки

Дорога на Форментор минула без пригод, правда в скроні далі пульсувало – але то напевно від кондюка в машині. Але вже до оглядової площадки мене почало так нормально підковбашувати, тому враження від мису і довколишніх краєвидів в мене трохи підпсуті суб’єктивним фактором. Все одно, пофоткалися з усіх сторін і вирішили їхати на сам маяк. До нього ще трохи петлястих серпантинів по вузькій дорозі, де постійно треба пильнувати, щоб якийсь джигіт не вискочив назустріч. Ці серпантини мене остаточно добили і голова почала нестерпно ковбаситися, добре, що в Наташі були якісь чудо-таблетки. Нам сам маяк стояла черга, бо парковка там нерезинова, а на обочині стати нема де – дуже вузько і відбійники в притул.

Дорога до маяка дуже мальовнича

Дорога до маяка дуже мальовнича

Тому ми вирішили відрядити Мішу, щоб від підтвердив, що там особливо робити нема чого і краєвиди такі ж самі як і на оглядовій площадці і кишеньках по дорозі до маяку. Черга рухалася так повільно, що Міша встиг все пофоткати і вернутися, а нам ще лишалося десь 15 машин до парковки. Мене вже розгрібало по повному, крім пульсуючого болю ще якісь кольорові круги йшли, коли очі закривав (хоча може то від таблеточок Наташі :)), тому ми розвернулися і Міша сів за кермо. Я спочатку ще щось трохи штурманствував збоку, а потім мене просто почало плющити так, що довелося ставати і трохи посидіти в тіні хвойних рослин біля пляжу Форментор. На сам пляж ми вирішили не їхати (помилка! пляж бомбезний!), бо паркінг щось 9є коштував і ми всі дружно вирішили їхати в Порт Де Полленса.

Маяк і черга до нього

Маяк і черга до нього

По дорозі з гори до пляжу я просто відключився на якихось 15-20 хв, поки Міша шукав парковку – і чи то таблетка подіяла, чи то мені реально треба було відіспатися після ранішніх штурмів серпантинів – але реально відлягло і я вже зміг повноцінно льопатися з Даринкою біля пірсу. Пляж в Порт де Полленса цікавий, частина пісочна, а після пірсу починаються круглі такі камінчики, бо яких не дуже добре в воду заходиться, але зате на глибині прозоро все навіть в таку вітряну погоду, на яку ми попали. Ця частина острова популярна в кайтерів та серферів якраз через вітряні умови, нам це не дуже актуально було, тому ми трохи побовталися (вода, на констрасті з вітром на суші, була просто як гаряча ванна) і пішли шукати де б то підкріпитися.

Довгий оглядовий майданчик і вид на Порт Де Полленса

Довгий оглядовий майданчик і вид на Порт Де Полленса

На набережній зі сторони Алькудії тут тільки дорогі ресторани, ближче до Форментора і порту вже теж така собі міні-Турція туристична. Ми вирішили далеко не ходити і спробувати продуктів моря в найбільш на той момент завантаженому з тих трьох ресторанів, що були поруч. Логіка була проста – всі ці поважні і (нарешті) вдягнуті німецькі фрау і херрен не могли помилятися, тому ресторан Siurell it is,  де ми замовили велику гриль-тарілку з дарами моря на двох і ще всякі стандартні лазаньї. Я, чесно кажучи, не великий любитель риби і всяких морських друзів, але те, що тут готують, змусило мене переглянути своє ставлення до риби. Дуже класно і смачно, рекомендую, словом.

Багато смачної риби

Багато смачної риби

Пляж Порт Де Поленса, дикіша частина

Пляж Порт Де Поленса, дикіша частина

Під вечір ми ще заскочили в Can Picafort, щоб прикинути, де ми будемо жити з Даринкою і спочатку я навіть трохи засумував – все таки це не Пальма (тут мені згадалося, що Аня рекомендувала не видумувати і їхати тільки в Пальму на весь час, бо решта містечок трохи нуднуваті). Але з іншого боку – тихий відпочинок біля моря, коли ніхто тебе не гонить фоткатися на черговий пляж чи замок, читання книжок і особливості розташування Пікафорту – це якраз те, що я шукав.

Веломаршрут 6-го дня

Веломаршрут 08/09/16, 47км

Маршрут 6-го дня

Маршрут 08/09/16

09\09 Ride to S’Arenal, Palma, Belver castle

Набережна між Пальмою і С'Ареналем

Набережна між Пальмою і С’Ареналем

Питання простудженого нерва чи що там таке було, нікуди не поділося і як тільки закінчилася дія таблетки почалися ті самі пульсуючі приколи. Як мені не було шкода, але довелося обмежитися простою покатушкою по набережній від Пальми до С’Ареналю. Я зауважив, що в сідлі голова менше болить, тому це виглядало як класний знеболюючий засіб і ранкових 30км пішло мені дуже на користь. Даринка мучила уроки, а Міша з Наташою гуляли по Пальмі, поки я накрутив останні кілометри по набережній і з жалем віддав шосер назад. Без вела пульсації знову повернулися, тому додому я дочалав на автопілоті і влігся спати. З Мішою довго не поспиш, щоправда, тому вже в обід ми вибралися погуляти по Пальмі, а то все по якихось селах і затоках волочилися цілий тиждень. Наташа мені відсипала ще чудо-таблеточок ібупрофену і ми поїхали оглядати замок Бельвер на горі та околиці.

Турція на Майорці - пляж С'Ареналю

Турція на Майорці – пляж С’Ареналю

Музей іспанської архітектури

Музей іспанської архітектури

По дорозі до Бельверу є цікавий комплекс і ми трохи покрутилися, шукаючи входу, але виявилося, що це якесь міністество чи місцевий парламент і екскурсій там нема. Натомість, напроти є музей архітектури Іспанії – такий собі міні-Шевченківський гай – ключові іспанські архітектурні творіння в зменшеній копії. Дуже класна штука, туристів нема взагалі, спокійно собі можна пофоткати, посидіти на мерському місті, проголосити промову на типовій іспанській плаца Майор, поблукати зменшеними копіями провулків. Мені такий формат дуже сподобався – я, на жаль, до архітектури десь так ставлюся як до футболу – дивитися весь матч чи турнір, це нудота з нудот, але от нарізку кращих голів під епічний саундтрек – цілком можна. Так і тут – кращі хіти під епічну тишину без туристів, рекомендую.

Дах замку Бельвер

Дах замку Бельвер

Після того заскочили в замок Бельвер, що видніється на горі над центром Пальми. Західнє сонце, туристів вже теж автобуси позабирали, гарні краєвиди – варто заїхати, хоча сам замок досить простенький. Як альтернатива жвавим туристичним точкам – дуже непогано, головне їхати вранці або ввечері, коли натовпів нема. Вранці, щоправда, сонце буде вставати зі сторони Пальми, тому панорам в цю сторону не вийде.

Вид з Бельверу на порт Пальми

Вид з Бельверу на порт Пальми

Гаряча іспано-американка в порту

Бомбезна іспано-американка в порту

Парковка в біля порту Пальми з 8 вечора безкоштовна, чим ми і скористалися, щоб ще потусуватися по центру і наїстися м’яска в таверні 5S, де дуже великі і смачні порції. Далі вже стандартно – прогулялися по вечірніх вуличках, морозиво, машину на парковку, таблетку на ніч, спатки.

Веломаршрут 7-го дня

Веломаршрут 09/09/16, 28км

Маршрут 7-го дня

Маршрут 09/09/16

10\09 Postins gone, Valldemosa, serpentines fun, Sant Elm with Mykhalchuks and Skubailos

Повертайся, Капітошко!

Повертайся, Капітошко!

Цього дня Постіни мали собі їхати далі по Іспанії, а ми з Даринкою переїжджати до Пікафорту. Тому ми вирішили поїхати подивитися як приземляються літаки, адже злітна смуга аеропорту Пальми знаходиться близько до берегової лінії. Було трохи хмарно, тому якравого неба не вийшло, але літаки сідали кожних 10 хв (третій по завантаженості аеропорт Іспанії, бтв), тому можна було наклацати з різних ракурсів і різні моделі літаків.

Юний споттер

Юний споттер

Міша, змахуючи айфоном сльози з очей і розмазуючи туш по щоках, проголосив, що тепер його місія на Майорці завершена – він встиг пройти всі 30 точок, які він собі на карті відмітив і тепер його чекає решта Іспанії, але він сподівається, що ми переймемо естафету і будемо так само наполегливо і самовіддано досліджувати острів за його відсутності. Ага, ага, покивали ми, спровадили товаришів в аеропорт і поїхали робити прямопротилежні речі – нарешті можна буде собі полежати на пляжі, вранці відіспатися і спокійно відпочити ))

Десь за Валлдемосою

Десь за Валлдемосою

Насправді, було трохи сумно прощатися, тому ми зідзвонилися з Ігором Скубайлом і поїхали в Валлдемосу, де вони якраз з Михальчуками тусувалися. Я ж казав, що сюди хочеться вернутися, дуже вже класне містечко. Заодно ще раз пообідали в ресторанчику на площі біля монастиря, а потім вирішили розділитися – Михальчуки з Скубайлами поїхали на пляж до Сант Ельму через Пальму, а ми з Даринкою вирішили відірватися на гірських серпантинах і поїхати через Естеленс. Я ще зранку таблеточками закинувся, тому загалом був на позитиві і налаштувався на драйв.

Красота

Красота

З водійського місця і без двох дорослих пасажирів серпантини на мерседесі дуже і дуже приємна справа. Коробку в режим Спорт (в якому ми майже не їздили, бо тоді мотор крутиться до більших оборотів і шумно в салоні), pedal to the metal, вжик-вжик, уііііі. Класно, словом. По цьому маршруту, щоправда, багато точок, на яких хочеться зупинитися і пофоткати, тому доводиться йти на компроміс з бажанням пронестися всю трасу від початку до кінця. Плюс, зі слів Даринки, з пасажирського місця то вже не такий і фан ))

Живність на дорозі

Живність на дорозі

Пляж Естелленсу, куди ми заскочили по дорозі

Пляж Естелленсу, куди ми заскочили по дорозі

Аля-альпійські тунелі

Аля-альпійські тунелі

Дуже гарно довкола

Дуже гарно довкола

Сент Ельм

Сант Ельм

Сант Ельм виявився дуже цікавим і спокійним містечком з піщаними пляжами + мальовничими каменюками в воді. Тут вже тусувалися Михальчуки і Скубайли (вони хоч і приїхали швидше, зате ми мальовничіше і драйвовіше ;)), тому ми просто собі позависали і польопалися з ними до кінця дня. Фото на пам’ять і наші шляхи знову розходяться – вони в готель, а ми ще в Ашан і тоді вже в Кан Пікафорт.

Михальчуки! Макарчуки! Скубайли!

Михальчуки! Макарчуки! Скубайли!

Мартіна і Бієл, власники квартири в Пікафорті виявилися дуже спілкувабельними чуваками і не лише дочекалися нас до 21:30, а й розказали про всякі штуки поблизу, що і як в квартирі, Бієл виявився велосипедистом і розказав, де краще брати шосер на прокат, куди їздити. На тому ми розклалися і, оскільки я вирішив зекономити на таблетках, лягли раніше спати.

Маршрут 8-го дня

Маршрут 10/09/2016

11\09 Formentor beach

Пляж Форментор

Пляж Форментор

Як видно з заголовка, план з таблетками не спрацював – серед вночі почалися такі болі, що я мусив випити подвійну дозу таблеток, поки зміг заснути. Але в результаті проспав аж до 11 чи 12. Даринка ще щось доробляли з уроками, тому цей день я вирішив провести в суто матрасному режимі і побувати таки на пляжі Форментор, який ми пропустили минулого разу. Поки зібралися і заїхали, вже десь 3 чи 4 була, якраз добре – сонце не таке активне. Напередодні я вичитав отаку новину, тому взявся читати Террор і лежачий пляжний відпочинок якраз дуже в тему вийшов.

Хвоя, пісочок, тепла і прозора вода

Хвоя, пісочок, тепла і прозора вода

Пляж дуже гарний, прямо до води підходять сосни, пісочок, острівок недалеко, небагато народу, цікаве дно з живністю, класна місцина. Дарина льопалася певно зо дві години, аж поки сонце не сіло за горби. Тоді ми ще вирішили піднятися від оглядової площадки вище до Talaia d’Albercutx, куди ми з Постінами так і не заїхали через моє самопочуття.

Мені ця точка навіть більше сподобалася чим оглядова площадка нижче і сам маяк Форментор. Краєвиди тут гарніші + є де полазити і можна спокійно заїхати, хоч дорога теж вузька місцями.  Я б навіть сказав, що замість їхати на сам маяк, набагато краще піднятися сюди і на тому поставити собі галочку в відвіданні мису.

Дорога до Talaia d'Albercutx

Дорога до Talaia d’Albercutx

Мис Форментор з кращого ракурсу

Мис Форментор з кращого ракурсу

Порт де Поленса та Алькудія

Порт де Поленса та Алькудія

Маршрут 9-го дня

Маршрут 11/09/2016

12\09 Capdepera castle, Cala Gat, lighthouse near Cala Gat

Замок в Capdepera

Замок в Capdepera

Вночі мене знову штормило, але принаймі цей мій стан дуже добре пасував до атмосфери, яка створювалас під час читання про поневіряння екіпажів Террору та Еребусу. Цього разу я вже мав багато ібупрофену з аптеки, тому крім епізодичних моментів безсоння, цілком нормально проспав до обіду 🙂 Після перевірки уроків, вирішили з Даринкою мотнутися в найбільш східну частину острова – галочку там поставити )

Всередині фортеці в Capdepera

Всередині фортеці в Capdepera

Місто Капдепера, що по дорозі то Котячої затоки (Cala Gat), має класну фортецю на горі, з якої відкриваються панорамні види на долину і місто. Полуденна спека не найкращий час по там гуляти, але загалом терпимо + повезло, що не було туристів – знову гуляли собі самі по будиночкам у мурам як в приватній екскурсії. Колись ця точка була дуже важлива, бо з неї відкривається вигляд на Менорку і прохід між островами. Тому її регулярно захоплювали всі кому не лінь, і гарнізон тут тримали постійно, хоч останнім часом вже більше для традиції, тому врешті виселили вояк і дали доступ історикам, які і досі щось там знаходять з предметів побуту.

Пляж Cala Gat теж досить симпатичний виявився – пісочок, великі валуни на пляжі, правда більше Даринка льопалася, мені вже всі ці бухточки з рибками почали набридати і тому я поринув в читання.

Ще трохи видів з фортеці

Ще трохи видів з фортеці..

І самої фортеці

..самої фортеці..

І на "котячий" пляж

..і на “котячий” пляж

Ввечері біля маяка

Ввечері біля маяка

Наостанок ще заїхали до маяку, правда він не такий туристично-популярний як на Форменторі, тому прохід до нього було закрито і ми тільки побродили\пофоткалися докола, перш ніж вертатися додому.

Маршрут 10-го дня

Маршрут 12/09/2016

13\09 Bike ride to Formentor, Sant Vicenc, Cala Bargues

Не шосе єдиним ))

Не шосе єдиним ))

Звечора закупилися ібупрофеном в аптеці і тепер в мене таблеток було більше, чим я міг би за відпустку з’їсти, тож я вирішив не втрачати шансу через якогось нерва і все таки взяти вел на прокат. Бієл мені порекомендував прокат, де дають Eddie Mercx шосери, за цілком прийнятні гроші, тому Даринка лишилася робити уроки, а я взяв Eddie Mercx Sallanches 64 розміру 56см (коротший, для підйомів) і вйо до Форментору. Отут якраз треба сказати, що в Пікафорту для цілей штурму Форментору оптимальне розташування – до підйому йде пряма дорога по узбережжю, відстань в 15-20км якраз дає можливість ненапряжно вкрутитися і розігрітися, перш ніж приступати до страждань на підйомі.

Підйом зі сторони Порт де Поленса до оглядової площадки

Підйом зі сторони Порт де Поленса до оглядової площадки

Сам підйом в принципі не такий вже і складний, особливо якщо їхати вранці, коли сонце ща за горбом. Я ж з прокатом і перевдяганням потрапив до підніжжя десь біля 11:30, вже почало припікати. До оглядової площадки ще доплівся, хоч і довелося ставати, коли пульс за 180 перескочив, потім спуск і серпантини в сторону пляжу Форментор, там якраз тіньок від дерер і їхати дуже класно. Далі пляжу я вирішив не пхатися – по-перше через машини вузько там їхати, по-друге основні підйоми вже й так позаду і краще ними дертися поки вони в тіньку, а по-третє, з водою я щось прорахувався (бо на першому підйомі практично вся пішла) і перспектива апхілити 6 км назад без води мене не потішила.

Тому поїхав назад все те, що так легко летілося вниз + декілька разів пофотостопив, там де машиною не вдавалося стати – велом без проблем 🙂 Докупив води, ще 15 км додому, таблеточки, душ і вйо десь на пляж.

На велі гарніші селфі можна зробити

На велі гарніші селфі можна зробити

І пейзажів більше побачити

І пейзажів більше побачити

І серпантини краще відчуваються

І серпантини краще відчуваються

Словом, всім - добра і шосерів ;)!

Словом, всім – добра і шосерів ;)!

Cala Bargues

Cala Bargues

Цього разу ми поїхали на другу сторону від Полленси – до Сант Вісенса, де мали б бути дуже мальовничі пляжі. Припаркувалися біля Cala Bargues, тому там вже і тусувалися. Після обіду стало трохи вітряно і здійнялися невеликі хвилі, але тим не менше – підводна частина Кала Баркес дуже цікава – на перешийку між пляжами Баркес і Молінс я вперше побачив щось як в підводних одісеях показують – цілі стада різноформатної риби, яка плаває туди-сюди як по шосе якомусь. От просто як в Ашані в акваріумі – стіна риби, глибина там десь до 4м, на глибині 2.5-3м просто хайвей з риби – вдруге стало шкода, що не додумався позичити гоупрошки перед поїздкою (вперше пошкодував в Cala Anguila, але тоді загальне враження було від пляжу і прозорості води).

То не пташина, і не свинина - то здоровенна і класна риби-и-ина ))

То не пташина, і не свинина – то здоровенна і класна риби-и-ина ))

Щоб продовжити рибну тему, ми вернулися в Порт де Полленса до того душевного ресторанчику, який змінив мою думку про рибні страви і втоптали два здорові стейки з тунця, що ще раз мене переконало, що рибою можна наїстися і то смачно 🙂 Ех, старію, напевно 🙂

Веломаршрут 11-го дня, 50км

Веломаршрут 13/09/16, 50км

Маршрут 13/09/16

Маршрут 13/09/16

14\09 Ride to Santa Magdalena, Santanyi, Cala Llombards

Дорогою до Санта Магдалени

Дорогою до Санта Магдалени

Чи то таблетки подіяли, чи то вже загалом мені проходити почало, але вранці я вже себе бадьоро почував, тому вирішив більше таблеток не жерти. І щоб не добивати організму легенько закататися в сторону Санта Магдалена через всякі другорядні дороги. Їхалося і справді класно, правда дув дуже сильний вітер, тому закатка вдалася лише умовно – не деяких відрізках довелося працювати не гірше чим вчора на підйомі. Зате в спину вітер додавав 10-15 км/год, тому додому я вже просто летів. Хороші умови для прощання з Eddie Mercx Sallanches 64, гарний і “гострий” шосер, хоч, напевно, і зажорсткий трохи для наших доріг буде.

dsc05545

Cala Llombards

Наостанок ми вирішили мотнутися ще в південно-східну частину острова, околиці Santanyi, вернутися на стежки Ані, так би мовити – Cala Llombards. Їхати сюди довго, тому я проклав машрут через другорядні дороги, щоб надивитися на сільські красоти – до Басівки вже тягне, ага 🙂 Погода була вітряна і хмарна, тому з Кала Лломбардс нас чекав такий же облом як з Банялбуфаром раніше – те, що Аня описує як класна бухта з мальовничими печерами, нам явилося хвилями і каламутною водою. На пляжі сенсу сидіти не було (хоча погодка якраз для дочитування Террору), тому ми обмежилися тим, що попірнали з пірсу в хвилі, по сходах в скелі можна пройти до міні-пірсу, де глибина зразу 3-4 метри. Вода ще досить тепла, але на вулиці вітер досить сильно бадьорив”, тому ми вирішили тут не затримуватися і вернулися тими ж сільськими дорогами до Пікафорту.

Мерседес в сільській місцевості

Мерседес в сільській місцевості

Вломаршрут 12-го дня, 27км

Вломаршрут 14/09/16, 27км, вітряно

Маршрут 13/09/16

Маршрут 14/09/16

15\09 Shopping, HardRock cafe, flight to Krakow

Вечірній Пікафорт

Вечірній Пікафорт

Вранці виселилися з квартири (без таблеток вже зовсім, ура!), запакувалися в машину і погнали назад до Пальми. На пляжі вже не хотілося, набридли вже всі ці бухти, лагуни, пісочні відкоси – додому хочеться 🙂 Шопінг-центрів тут є пару, якби хтось цікавився – але реальний аутлет з всякими брендами це Festivals Outlet center, все решта це менші копії при Ашані чи Керфурах. Загалом, безцільніше чим на пляжі, час можна провести тільки в аутлетах і молах, чим ми і займалися, купляючи ще всякі сувеніри і тд.

Hard Rock Cafe Mallorca

Hard Rock Cafe Mallorca

Але лишався ще один пункт з нашого ToDo списку – заїхати в HardRock кафе, бо вже на 11 день всяких морських страв хотілося-таки реального бургера і гарної музики замість оцих всіх іспанських балачок і співів 🙂 Даринка дала собі раду з класичним бургером,  я ледве втоптав подвійного техасця і на тому погнали на літак до додому. До Кракова тобто, ще ж добирання додому через кордон.

Машина за той час проїхала 1300 км, середня 5.5 дизелю – дуже гарний результат, машина досить спритна. Але коли сів в Фокус в Кракові – бензин все таки тихіше. Або шумка Фокуса 🙂

16\09 Ikea Krakow, road back home

Ще трохи Майорки - Сант Ельм

Ще трохи Майорки – Сант Ельм

Крім Даринчиних уроків, Юля ще мені скинула цілий список кожного порєдного прочанина в краківську Ікею, тому тут ми реально зависли на півдня. Інгвар Кампрад реально геніальний чувак, але як на мене оце довготривале перебування в магазині навпаки відохочує від покупок, чим до них спонукає – я вже був так схарився тим шопінгом, що десь половину вішліста Юлі забанив. Хіба на жінок може інакше це планування магазину діє, а мені то вже нічого не хотілося  – тільки лягти б десь на ті демо-ліжка і поспати.

Спеціально для Юлі - типовий Даринчин сніданок ;)

Спеціально для Юлі – типовий Даринчин сніданок 😉

Але ще ж дорога через кордон. А4 – красота, крім одного місця де стояв корок щось на 20 км, причому без видимих причин – просто звуження полоси під час ремонту, але хвилин 30 тягучка утворилася. Далі все додому і додому, аж поки не доїхали до кордону. Тут нам пощастило, бо ні поляки, ні наші особливо не дивилися машин, тому вже за 2 години ми кордон пройшли і погнали додому.

Фууух, багато вийшло. Насичений, значить, відпочинок видався 😉

До зустрічі, Майорка!

До зустрічі, Майорка!

Висновки:

1)Майорка рулить, є сенс сюди їхати – душевні міста, великий вибір пляжів.

2)Лоу-костер то класно, аби не оці лотереї з переїжджанням кордону

3)Великою бандою – цікавіше, хоч і без великої банди часом теж треба

4)Шосер на Майорці – мусово, інакше просто шкода такі дороги і серпантини пропустити

5)Машина на Майорці – мусово, інакше виходить дорога Турція, сила острова – в різноманітності

6)Іспанську треба вчити, цікава мова

7)Відпустка більше в районі 11 днів – само то, більше вже трохи нудно, а менше – замало

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s