Mallorca 2016

Майорка 2016

Майорка 2016

Давненько щось не було в мене тем про подорожі – з одного боку і подорожей стало менше через будову і ремонти, а з іншого – подорожі стали більш людними і простіше затегати учасників в фейсбуку і наваяти міні-звіт там, чим ваяти текст в блозі. Але щоб трохи розбавити будівельні хроніки фотками літа, я вирішив описати останню подорож на Майорку. Читати далі

“Ніч у Львові” : Start of ACP Marathon 600km (12/07/2014)

Третя година ночі, повний місяць час від часу вигулькує з-за хмар, моросить теплий дощик, температура повітря +18 С, вологість повітря навіває думки про Одесу-маму, нічний Львів безлюдний і прекрасний. Але стоп! Це що за водолази біля монументу на Стрийській?

Читати далі

Ель Сальвадор 2011

В Ель Сальвадор я попав в межах свого прощального робочого заїзду по клієнтах нашого замовника в цьому регіоні. За планом, я мав провести по тижню в кожній локації за маршрутом Атланта (США) – Сан Сальвадор (Ель Сальвадор) – Панама-сіті (Панама), після чого контракт мій закінчувався і я переходив на іншу роботу у Львові (вже без такої кількості поїздок по світу). Про Атланту розповідати все ніяк маю настрою (якщо коротко – то нема там і про що дуже говорити, нудне місто, хоча і є свої атракції), про Панаму – ще збираюся з духом (отут частинка панамських пригод), тому в цьому дописі розкажу про Республіку Ель Сальвадор.

Читати далі

Авто/вело Хорватія 2012. Тиждень перший.

Оскільки наша подорож була розбита на три різні локації, то розповідь я продовжу теж в трьох частинах – по частині на кожну локацію. Постараюся більш детально зупинитися на деталях відпочинку – веломаршрути, пляжі, місцеві цікавинки, які ми побачили, різні tips and tricks, тощо. Перший тиждень ми провели в Ровіні та околицях півострова Істрія, де дуже відчутний італійський вплив. Тут вистачає гарних затишних містечок, практично немає великих портових міст, багато туристичних атракцій. Ще в мене склалося враження, що це найбільш “соціалістичний” район Хорватії – тут дуже багато всіляких умовно-безкоштовних бонусів для відпочиваючих, за які в інших місцях беруть гроші. Але про все по черзі – спочатку була дорога.  Читати далі

Авто/вело Хорватія 2012. Загальні моменти.

Задумка поїхати в Хорватію або Чорногорію в нас була вже досить давно, але її все ніяк не вдавалося реалізувати то через мої постійні відрядження, то через небажання заморочуватися з візами, то ще через якісь відмовки. Але оскільки 2012 виявився останнім роком, коли Хорватію можна було відвідати без шенгенської візи, ми вирішили спробувати (забігаючи наперед, скажу що по підготовці документів навряд чи ми сильно від цього виграли 🙂 ).

Для початку, я начитався форумів та вражень Володі і Славіка, які досить детально розписали процес підготовки та всілякі лайф-хаки. Я постараюся аж так детально не розписувати процес отримання віз, бронювання житла і тд (хлопці це зробили досить детально), а просто перелічити основні моменти нашої підготовки. Читати далі

Вело-марафон (бревет) 300 км, 16.06.2012 (Відео)

Маршрут 300-ки

Маршрут 300-ки

Вчора відбувся потужний вело-захід – марафон на 300км в залік ACP. Я, на жаль, не поїхав – мало накату, мало спав, багато “кьюшаль”, ліньки було, та інші “відмазки” 🙂 Але от тих 60+ вело-молодця та вело-молодиці, які не злякалися такої відстані в сідлі, викликали тільки respect і бажання підтримати їх хоч роботою на КП.

Тому 300-ку я все ж поїхав – але на машині “групи підтримки” ) Був ще задум познімати пілотон та інші групи в вигідних місцях на київській трасі, але з технічних причин це відео, на жаль, has gone with the wind..

Зате було відзнято купу класного матеріалу з нашого КП2 (160-тий кілометр) біля Немирова. Місце там просто бомбезне – і без марафону гарно можна провести час. Ну а позитивні марафонці-рандонери зробили вчора наше КП просто відпочинком 🙂

Вітання як “лосям”, які виїхали 300км з 10-ти годин, так і всім, хто фінішував в межах нормативу (20 годин). Та й загалом, велике “Дякую” всім причетним, за те, що було сонячно, весело та спортивно.

А ось і відео – хай, може, не таке, як планувалося – але теж досить душевне (є також в HD – перемикач в нижній стрічці справа).

Трохи фото з місця події.

Euro2012 і дурні – нова біда українців

Welcome to Ukraine :(
Welcome to Ukraine 😦

Україна хоч і не Росія, але основоположні проблеми в нас подібні і давно відомі – „дурні та дороги”. Щоправда ми йдемо „унікальним шляхом”(с) і тому віднедавна вибороли собі ще й третю біду – ЄВРО-2012. Можливо я помиляюся, але за моїми спостереженнях надто вже співпадає посилений ремонт доріг у Львові і повний занепад трас в області. По справах я часто буваю в Луцьку і особисто вже два роки переконуюся, що напрямок Львів-Луцьк тепер не ~150 кілометрів, а десь в районі 200-240 км і пролягає через Дубно або Рівне 😦

Читати далі

Останні літні дарунки Верещиці

Ось і закінчилося літо. Хоч і було воно однозначно веселим та цікавим, проте промайнуло досить швидко – лише “зацементовані” у фотоальбомах спогади переконують, що насправді часу було вдосталь і на веломандрівки, і на поїздки Україною, і на просто “відривання” на природі з сім’єю. Тому для прощання з таким гарним періодом в нашому житті ми одностайно вирішили чкурнути минулої суботи в Верещицю.

Читати далі

Автоподорожі у Криму 2009

Оскільки EU цього року до українців ближчим не став (треба їм і стан банківського рахунку подавати, і бронювання готелю на весь час перебування, і в консульстві напружуватися + ризикувати передоплатою за готель, якщо візу не відкриють, чи з баригами зв’язуватися щоб швидко зробити візу і тд, і тп), то ми з Юлею вирішили, що якось трохи зажирно буде нашим західним братам (?) платити за можливість підтримати їхню ж туристичну галузь. З турками теж якось не склалося – на готель, який ми планували “ранньо зарезервувати” (тобто оплатити повну вартість путівки за 2 місяці до самої поїздки), турагент не зміг виставити заявку, бо сам же щось наплутав з термінами резервування – і, відповідно, лишився без замовлення взагалі (ну бо що ж це за ринок послуг такий, де клієнт повинен оплачувати помилки турагента, або погоджуватися на гірші варіанти за ті ж самі гроші?). Хорватії і чорногорії всякі теж відпали, бо машиною до них пиляти довгенько, плюс геморой з транзитними візами (плюс мені ще колеса літні треба було б докупити тоді на одну вісь однакові), а літаком на трьох виходить сума, яка наближається до вартості проживання. Поїздка до тестя в Москву машиною теж відпала, по причині того, що літом хочеться більше водних забав і “розслабону”, чим спеки і скаженного ритму мегаполісу.

Тому, уважно розглянувши і прорахувавши всі варіанти, ми з Юлею вирішили не зраджувати цьогорічній традиції відпочинку на українських теренах і поїхати машиною в Крим. Тим більше, що ніхто з нас ніколи там ще не був, а навіяна розповідями знайомих і пресою думка про те, що там відпочивається паскудно і дорого принаймі мусила бути перевірено особисто 🙂

Читати далі

Повезло :)

Одне з озер ВерещиціПоки вчора у Львові бушувала стихія і автомобілі приміряли роль амфібій ми з Даринкою каталися на ровері та плюскалися в одному з озер Верещиці. Гроза йшла з двох боків – спочатку блискавки лупили зі сторони Новояворівська, а потім з боку Львова. А просто над Верещицею було спокійно і навіть сонячно час від часу, коли промені вечірнього сонця пробивалися через грозові хмари(еххх, коли ж мій фотік поремонтують :(). Вода в озері була просто суперова – як парне молоко зверху і при березі, де її за день прогріває сонечко, і прохолодна на дні та ближче до середини озера, де б’ють джерела і тече річка Верещиця. Хлюпалися ми всього лиш з півгодини – хоч я і обіцяв Даринці, що скоро буде теплий літній дощик і ми будемо купатися під нього, але поки ми доїхали до озера Даринка встигла намерзнутися на кріселку(я їхав з середньою швидкістю ~15-18км/год + останні 2-3 км дороги пролягали через темний ліс). Тому в воді до останнього хлюпався я сам, а Даринка трохи поплававши на кругу всілася на березі тлумити канапки і годувати ними якогось бродячого песика. Пометикувавши на охолоджені голови, що після такої “офігенської” купелі мокнути під дощем вже немає особливого сенсу, ми вирішили повертатися до Львова – тим більше що темно-сині хмари з того боку все більше насувалися на нас. 8 км зворотнього шляху до машини ми встигли проїхати якраз перед початком грози в Івано-Франковому та Страдчі – люблю їхати коли попереду періщить дощ і гатять блискавки, а в дзеркалах заднього виду золотиться захід сонця. Повезло, що називається 🙂

„Укрощение строптивого”, або я і ВАЗ 21043’89 ч.2

Хижий погляд звіра %)Наліпивши знаки „У” на лобове та заднє скло, Володька з видимим полегшенням віддав мені ключі і поїхав „возитися по дівках” на своєму „нісані”, в якому вже було аж три „пахнючки” в салоні і який був тільки-тільки пригнаний з німців, а отже не пробував наших доріг і їздив як „нормальна машина”.

Я ж про всякий випадок позбирав по гаражі різні ключі, гайки, дроти і кинув то до багажника – мало що мені може знадобитися в дорозі. Захопив з собою Юлю з її чотирирічним стажем „володіння правами” та довіреністю на автомобіль, торби з харчами від тещі і вирушив до Львова. Читати далі

„Укрощение строптивого”, або я і ВАЗ 21043’89 ч.1

ВАЗ 21043'89 Історія ця почалася в на початку березня 2007 року, коли ми з Юлею вмовили тестя навчити нас трохи їздити на машині. Юля вже нібито вміла їздити, оскільки 2 роки тому здавала на права у Новому Роздолі. А я, як такий, що до 24 років перебував у стійкій ідейно-матеріальній опозиції до світу автолюбителів, не мав ані прав, ані навиків керувати транспортним засобом категорії „B”. З огляду на те, що хоч мої ідейні мотиви опозиції на момент бажання вчитися вже зникли, але фінансові переконання все ще не дозволяли нашій молодій сім’ї інвестувати значних сум в практику водіння, було прийняте мудре соломонівське (чит. „хитре жидівське” 😉 ) рішення – „попросити тата, щоб навчив нас їздити на своїй машині”.

Читати далі

Автоподорожі в Туреччині

Користуючись безсонням :), розповім про свої автопригоди в Турції.Отож, просидівши декілька днів в готелі та понудившись трохи на морі, вирішено було брати машину на прокат і їхати обдивлятися якісь місцеві цікавинки. Оскільки готель наш був в 10 км від міста Сіде і в 55км від Аланьї, то сімейною нарадою було вирішено з’їздити саме туди.

Читати далі