Наш басівський дім. Облаштування двору – частина 1.

My village way

Весна наближається, а значить можна продовжувати розмову про наше басівське господарювання. Раніше в мене з першим теплом асоціювалися виїзди на шосері, а після переїзду в Басівку – в основному всякі господарські справи. Перший рік (2014) ще якось по інерції почав з накату, але роботи по подвір’ю було багато, тому мало-помалу в гаражі почали з’являтися різні електроінструменти, а довкола хати – ситуативні покращення.

З найбільш нагальних справ, які мені “муляли”:

• прибирання великої купи будівельного сміття, яка виросла після ремонту в будинку
• розширення ганку
• перепланування заїзду та вирівнювання ділянки
• новий паркан та ворота
• ревізія каналізаційної системи та дренаж опадів
• впорядкування саду та колодязя
• “етнічні” чистки зайвих дерев та кущів по всій ділянці
• викопування пасинків електроопор, які залишилися біля воріт

Старий заїзд – справа

Експлуатація будинку і ділянки в зимовий період очікувано виявили цілий ряд “багів”, з якими попередні власники спокійно собі жили, але мені постійно не давали спокою.

Той самий заїзд, в який ледве поміщався C-Max

Одним з сюрпризів виявилися сусіди з паралельної вулиці, які мали домовленість з попередніми власниками – вони відступили півметра-метр свого города, для того щоб можна було заїхати в мене попри будинок. Натомість сусіди мали можливість ходити через ділянку до своїх родичів на нашій вулиці. Поки робився ремонт, мене це не сильно напружувало – навпаки, додатковий засіб безпеки, бо декілька разів в день хтось з них ходив туди-сюди через наш двір. Але вже як ми вселилися, такий стан речей почав діставати. Ну і плюс всі ці земельні домовленості, ніде не зафіксовані – як виявилося ми ще десь одну сотку землі за дорогою маємо і вона сусідам в користування позичена (без паперів, ясно – на словах все) теж за те, що вони відступили сумарно десь 10м*0.5-1м для проїзду авто.

Сміття після ремонту 2013 року

Купа будівельного сміття спокійно пережила собі зиму і Даринка з її друзями вже навіть наловчилися по ній скакати туди-сюди і вилазити на яблуню на межі. Але мене вона особливо діставала, бо ще бабуля і батьки мене привчили, що не соромно жити небагато, а соромно жити в срачі. З одного боку, дуже зручно було вичищати хліви, підвал і ділянку – все одразу викидалося на цю купу, але з іншого – вигляд прямо з ганку був не дуже приємний.

Паркан, ворота і двір теж стояли в to-do списку, але оскільки тут треба було робочих рук і техніки, а хлопці були зайняті на інших об’єктах, то першу половину року я розбирався з чим міг самотужки і малював плани заїзду, рахував\прикидав вартість облаштування бруківки та паркану.

Отак і вийшло, що почав я розгрібати справи зі списку вище в зворотньому порядку – з того, що можна було робити самому. Для початку давайте зафіксуємо стан ділянки на початок 2014 року:

Вигляд на ділянку перед будинком

Вигляд на ділянку за будинком

Весною 2014-го

Після дощу цей заїзд перетворювався на кашу – навіть львівська плитка (зліва) не допомогала

Практично як “Пікнік на узбіччі” ))

На зарослі в саду і на дворі насуваються хмари

Уклін на ділянці + всілякі кущі і триклята алича

Сільський двір, уклін на дворі, старий ганок, “воздушка” на хлів і гараж

Цей стовпець ще був неглибоко забетонований

В березні я продовжив викопувати щедро забетоновані стопці довкола саду – попередній власник напевно до війни і танків готувався. Сумарно десь близько 20-25 стовпців, забетонованих на глибину до 80 см – було біля чого накопатися, налупитися молотом і натягатися. Просто зрізати метал і лишати бетон в землі я не хотів, оскільки плани на перепланування ділянки в мене ще були не остаточні, тому мало де б прийшлося потім ці бетони виколупувати. Знову ж – добре, що купа сміття поруч – стовпці і кутники йшли в хлів, а бетон нарощував купу.

Горіх, яблуня і сміття

Одними з перших впорядкувалися дерева і різні кущі довкола. Сад, як видно на фото вище був вже трохи прочищений раніше, але все одно буяв у всі сторони. Теж саме з деревами – горіх та яблуня, які росли на межі служили трохи в якості огорожі від цікавих сусідських оченят, але листя і тіні кидали теж достатньо, тому були першими кандидатами на впорядкування.

Cargo-styled family leisure time

Яблуню я одразу чіпати не став, бо частина її стовбуру була похована під будівельним сміттям + я ще вагався чи варто її зносити, а от горіх одразу пішов на дрова і оселився в хліві на просушку.

Пасинки електроопор при заїзді на ділянку легше забивати, ніж потім викопувати – але на сусідній вулиці якраз вдало почали облаштовувати дитячий майданчик (при ставку), тому я скористався моментом і за допомогою сусіда Івана, його трактора, і декілька пар робочих рук пасинки були витягнуті і поїхали на укріплення стінок майданчику. Напахалися ми на тому майданчику, чесно кажучи, добряче – але місце там не вдале, як на мене – тому і тусуються мамаші з малечею біля церкви далі. Ну але то таке – майданчиків мало не буває + пасинки вдалося сплавити.

Підкоп під електроопори

Warefell, пасинки!

Літо на Басівці

Діти і бардак на ділянці ))

Angry Biguns ))

Решту весни та літа я стриг траву, корчував якісь кущі в саду та перед хатою і зробив для себе висновки, що алича та шовковиця – найбільш дебільні дерева, які просто так викорчувати не вдасться – що я тільки не робив з відносно невеликими зовні деревцями (до 1.5м висотою) – і підкопував (коріння як в малини, під землею в рази більше чим назовні), і розводив багаття прямо на пеньку (три мої фірмомі пожарища дотла спалені – а пеньок аличі тільки обгорів трохи), і ломом підважував (лом погнувся – алича далі в землі) – поки трактор до того не взявся, все марно. І то, один з тракторів роком пізніше (в 2015, коли ми зайнялися впорядкуванням газону) так і не зміг до кінця витягнути шовковиці коріння, мало сам не навернувся на бік. Майте на увазі, словом.

Крім того, був час відпочити трохи від ремонту 2013-го, повчитися (бо наш проект на Консенсії закрили, треба було трохи перевести дух і думати, куди рухатися далі), поїздити на Соліни то самим, то з Дяками, потусуватися трохи з друзями, настолки пошпіляти. 2014 рік був досить багатий на зустрічі в Басівці, але оцей двір невпорядкований постійно мене мучив, тому я все вечорами малював як би це все переплановувати.

Влітку я замовив геодезію ділянки, яка показала, що в нас по існуючій межі все сходиться гарно зверху (крім того куска, що сусіди попри хату дали на заїзд), а от знизу – повний бардак. Дорога, як виявилося, ніяк на плані не зазначена і мала б закінчуватися на горбочку, тобто її робили в складчину сусіди і попередні власники. За дорогою ще 1 сотка землі, яка засаджується тими ж сусідами, що ходять через ділянку нам (Бобер З.), а межа від ставка-болотця взагалі мала б бути довшою на 4-5 метрів і перекривати заїзд на поля – тому напевно її так і залишили попередні власники, щоб сусіди могли на поле заїхати. Результати замірів співпадали з тими документами, які нам залишила пані Єва, тому я почав накидати собі плани облаштування ділянки вже по них. Існуючі межі мені не сильно заважали, єдине що знизу треба було щось робити – бо дуже вже стояла там вода і дренаж погано з останнього переливного колодязя працював.

Червоні лінії – межі по держакту, Сині – колишній старий паркан, Зелена – межа городу Хлібика Р.В.

В серпні 2014-го Андрій, Орест та Ростик нарешті вже мали час для мене і ми почали з ганку, оскільки я вже остаточно дозрів до перепланування його на терасу. Почали по принципу – робимо терасу, заливаємо знизу підпірну стінку від сусідів вище по вулиці, бо при сильних дощах з їхнього ділянки мені намивало землі, і ще якісь дрібниці, а там побачимо.

Заливка тераси та опор

Розбірали стару конструкцію, залили фундамент (ура, трохи будівельного сміття пішло в фундамент тераси), нові підпорні стовпи залили, я позичив в сусіда Василя його старий бус Рено і привіз з Малечковичів пару листів металочерепиці, дошки на каркак піддашшя були в запасі, плитку замовили в Леокераміці, купив камінь на цоколь, привіз софіту на підшивку стелі – і вийшла красота! Розміром 3 на 3 метри, тепер не треба при проході тиснутися + (як Андрій все переживав) – в разі похоронів якихось – вже можна з хати рівно вийти 🙂

Опорна стінка від сусідів Ярем

Поки бетон застигав і я привозив плитку, хлопці оперативно прокопали траншею, виставили опалубку з дошок (я тоді не знав про те, що треба щити ставити, щоб рівно заливалося), і залили опорну стіну від сусідів. Вийшло трохи “шкарадно”, але з часом я все планую там обкласти каменем, тому рівність бетону там не критична. Найголовніше, що стіна свою роль виконує – вода дренується вниз і земля не намивається від сусідів + компенсує різницю рівнів між ділянками.

Лишилося ще плиткою облицювати

Хлопці ще доробляли терасу, аж якраз приїхав тесть з Москви і я йому розказав про свої плани на ділянку, бо все мене муляв той заїзд, який в дощову погоду перетворювався в кашу і часом машину доводилося ставити знизу, щоб не розривати городу. Я навіть притарабанив зі Львова трохи плит бруківки – побачим якось на Рилеєва знімали старі плити і міняли на нову бруківку, робочі, щоб не паритися погрузкою тих тяжезних плит віддали мені штук 10 в багажник, то я ними вистелив заїзд знизу. Але все одно в дощову погоду на горбку машина буксувала. Плюс, оцей заїзд по сусідських півметрах землі (і їхні вояжі через ділянку щоденні) теж наблидли, тому треба вже було займатися переплануванням.

Плани на ділянку

В мене в думках було два варіанти – один полягав в тому, щоб робити заїзд навскіс через всю ділянку – щоб не піднімати протилежного кінця ділянки сильно (різниця висот доходила до 1.5 метри). А інший – робити пряму дорогу знизу до верху і піднімати ділянку в низині. Тато переконав мене, що краще робити другий варіант, хоч він і більш затратний – зате потім менше мороки зі сповзанням грунту і вирівнюванням ділянки в подальшому. Плюс, якщо вже робити заїзд, то і двір з городом можна теж підготувати до впорядкування.

По планах на двір ми з Юлею ще кінцевої згоди не дійшли, знали тільки, що треба заїзд робити з іншого боку хати + що треба нормальний розмір двору, щоб було де розвернутися. Ну але то таке – ідеї якісь є, по ходу вирішимо. Тато згодився залишитися на місяць щоб організувати робочий процес, хлопці вже теж налаштувалися на те, що терасою все не закінчиться )) Я з серпня 2014 якраз влаштувався на Інбітех\ТОА, тому не мав дуже часу розрулювати процес роботи, обмежувався замовленнями техніки, плануванням та матеріалами.

Наводимо порядок на дворі

План дій виглядав просто – спочатку заганяємо трактор-трансформер, він вивозить сміття і закопує знизу ділянки, прокопує траншеї для заїзду та двору, землю звозить на низ для вирівнювання ділянки, корчує коріння то готує основу. Я замовляю пісок та щебінь, з Москви татові робочі передають “жабу” – трамбувальну машинку, Андрій з хлопцями трамбують основу під бруківку, тато показує їм як класти бруківку і моніторить цей процес. Паралельно облаштовуємо ворота і огорожу від дороги, добавляємо кільця каналізаційній системі там, де підніметься рівень ділянки, далі хлопці обкопують будинок і облаштовують дренажну систему, далі це все укладають бруківкою і квітка.

З того і почали – приїхав пан Микола на монстрі-трансформері і вивіз ненависну мені купу сміття вниз, де і закопав в якості основи для підтяття ділянки. Чудо техніки дуже швидко розібралося з площадкою перед хатою, заодно перебивши телефонний кабель (заодно дізналися де він був прокладений ;)), проклав дорогу через всю ділянку і головне навіз землі вниз, щоб не тягати вручну. Два дні роботи і в результаті все гарно і акуратно сформувалося в межі двору. Заодно, поки трактор був в нас, він допоміг з розвезенням щебню та піску в основу подушки, щоб хлопці потім не тягали вручну тачками. Дуже класна штука, Марко теж зацінив.

Монстр в роботі

Монстр приготував основу під геотекстиль і спить

Під’їзна дорога

Щоправда, в процесі роботи пан Микола повикопував крайні армарурини, на яких висіла стара сітка огорожі і сусід зі сторони поля – Хлібик Р.В. тут же прилетів сваритися через межу. При тому, що його ділянка закінчується вище на метрів 10-15 (див план вище), але, як виявилося, попри нашу ділянку вже він собі напланував заїзди і будови якісь (самозахопити шмат землі йому захотілося, словом), тому його дуже обурив факт, що ми щось переплановуємо в межах своєї ділянки. Почав дядько одразу з хамства і матюків, обіцяв порубати і опалубку і хлопців, грозився судами і ще всякими неприємностям. Був зразу посланий хлопцями, але, як виявилося, якщо в тебе швагєр секретар в сільській раді – то так просто ти не “узбагоїшся”. Почав по черзі нам викликати то секретаря Ореста Івановича, то ще якісь комісії земельні і тд. Мотивація була проста спочатку – “ви собі робите підняття низу, а мені негарно тут буде + як то я буду заїжджати на поле?”

Інший ракурс

Довелося терміново братися за документи, запросив Драпайло Андрія на допомогу і ми почали розбиратися – якого це дідька до мене на ділянку секретар прилітає кожен ранок як на роботу, часом верещить хлопцям, щоб “іменем закону припинили роботи”, часом ще якихось бабуль з земельних комісій присилає і тд. Андрій якраз в той період проходив хіміотерапію, але незважаючи на це, дуже грамотно мені пояснив, що і як – і куди я можу послати і сусіда (в якого, нагадаю, ділянка закінчувалася метрів на 10 вище того заїзду  і межі, за які він влаштовував срачі), і його родичів з сільради. Але тим часом Орест Іванович підключив землевпорядника Руслана, Хлібик Р.В. накатав на мене заяву і зібрав підписи всіх сусідів далі по полю (теж якихось родичів, як виявилося потім) і вони разом почали плести якісь “законоподібні” речі:

1. мовляв, я купував ділянку в існуючих межах (неправда, я купував акт на землю з вказаною площею і накладену на кадастровій карті, де вже видно, що межі не співпадають з фактичною огорожею на 1.5 сотки приблизно)
2. з сусідам треба радитися при облаштуванні межі (частково правда, але оскільк межую я по документах знизу з болотцем-водоймою, а не з Хлібиком, то радитися треба було б хіба з Нептуном чи його намісником в Басівці :))
3. треба давати доступ до поля сусідам (неправда, закон не гарантує нікому доступ зі всіх сторін до ділянки – тому нефіг було забудовувати хлівами ділянку зі сторони своєх вулиці)
4. кавалок болотця знаходиться “в користування” Хлібика Р.В., просто йому влом це документально оформити (неправда, водойма не може бути приватизована, а те що він там косить час від часу, не дає йому права на землю автоматично)
5. сільрада (яка рік перед тим ставила підпис на акті про продаж і писала, що не має зауважень), може мені анулювати акт і видати новий – по існуючих межах, бо не може дорога проходити через ділянку (частково правда, але ж дорога збудована не селом, а приватно + в експлуатацію не введена, бо вулиця далі не продовжена, а закінчується на межі моєї ділянки).

Вкладаємо геотекстиль в основу

Словом, як зауважив Андрій – наприймати в сільраді можуть всяких дурниць, але це не означає, що вони будуть законні чи обов’язкові для виконання – особливо якщо не підписувати ніяких документів з ними. По суті все вперлося в один стовпець, який трактор зніс при закопуванні будівельного бою, але добре що я мав фотки межі з усіх ракурсів – тому ми з Андрієм готували документи зі свого боку, а хлопців я попросив призупинити роботи на площадці зверху і сфокусуватися на укріпленню низу ділянки бетоном.

Готуємо основу для підпорної стінки від поля

Щоб не давати ще більше приводів сусідам, я лишив стару огорожу аж до місця, де починається ділянка Хлібика і попри неї разом з хлопцями викопав траншею під заливку опорної стінки. Висота варіювалася від 1 до 2м в найнижчій точці, оскільки перепад висот в мене знизу серйозний, а бетонувати треба на глибину промерзання як мінімум. Наступний крок (знову під крики і погрози порубати всіх і все сокирою зі сторони Хлібика Р.В.) – зварювання каркасу з арматури – L-подібна конструкція, яка повинна триматися землею насипаною на основу L.

Основа + L подібна перев’язка

А потім вже бетон, зміцнюючий і нормалізуючий будь які суперечки між сусідами. Тато запропонував класну ідею – щоб зекономити на бетоні, залити основу і вставити плити (1м на 1 м, 10 см товщиною, армовані), які в мене лежали на доріжці (більше 70 штук). Таку ж ідею застосували при облаштуванні паркану пізніше – основа 40-50 см, потім бетонна стінка 40 см + плити, які виходять назовні з землі тонкою (10см) стіною. Вийшло непогано.

Плити на стиках додатково в стаканах заливалися

Закінчували роботи вже під акомпанемент криків і розборок з земельною комісією, в яку, таке враження, нагнали гопніків з усього села і очолили це все вчителькою історії з годовицької школи – Марією Іванівною чи якось так (живе на Молодіжній, паралельно до моєї вулиці). Депутати-гопніки стрибали мені по купах землі та пробували “носком туфлі” опалубку на міцність, бикували і пробували переконати, що зараз все порішають. На щастя, Андрій Драпайло вчасно зміг приїхати і ми разом відбили цю атаку орків під назвою “виїзд земельної комісію на чолі з землевпорядником для реагування на заяви громадян”. Землевпорядник Руслан, як виявилося, знав Андрія і тому різко знизив тон і замість бикування  і погроз почав пропонувати мирову – ми не перекриваємо заїзд до поля (що і так не планувалося), обмежуємо горб під парковку (який і так не планувався дуже великий, бо його роль підтримувати підняття рельєфу, а не захопити ще земельки – хоча, блін, про що я говорю – там моїх 4-5 метрів ще!) і товариш Хлібик Р.В. знімає свої претензії.

Слухаємо емоційні аргументи загарбників земельки Басівської

Паперова підготовка, яка велася в паралелі з копанням траншей по вечорах, не пройшла даремно і хоч комісія спеціально приїхала серед робочого дня, Андрій зміг приїхати оперативно якраз між сеансам обстеження і, незважаючи на те, як йому було паскудно, 3 чи 4 години аргументовано вбирав Марію Іванівну, Руслана і всю депутатську наволоч за межі ділянки і в межі закону. Без Андрія, чесно кажучи, дискусії б не вийшло і хтось би з депутатів відхопив лопатою по мордяці неосвіченій. А так закінчили мировою, за якою я нічого нікому не винен, можу працювати в межах своєї ділянки (алілуя!), зобов’язуюся посунути дренажне кільце на 1.5 від межі, поставили пару кілочків на підпорному горбі і врешті вдарили по руках з загарбниками землі басівської.

Інші сусіди час від часу виходили на це шоу подивитися, я навіть знімав на камеру і диктофон суперечку, де чути, як Хлібику Р.В. не тільки Андрій вказує на прикрий факт бикування без документів і спроби захопити шмат землі, “бо йому треба буде колись будуватися”. З заїздом через мою ділянку, ага – розігнався.

Пишемо “мирову”

Словом, велика подяка Андрію Драпайло, царство йому небесне, бо без нього ми б оперативно до роботи повернутися не змогли, а судитися з сусідами я тоді не мав ні часу, ні фінансової змоги.

Замість звіту по роботах, мусив перерватися на оці розборки – вони насправді не зайняли пару днів і були розтягнуті в часі, але для того, щоб можна було сфокусуватися на процесі в наступній частині розповіді, я дещо змінив послідовність подій (ось вона, перевага опису в минулому часі ;)), тому продовження робіт по двору та паркану – в наступній частині,  а зараз ще трохи фоток як Марко з дідом керують процесом.

Веиика масіна!

Укладка геотекстилю

Марко і дід

Тераса одразу ж стала використовуватися за призначенням

Виїзд з ділянки і заготовки для “тумби” під ворота та мотор (справа)

Бетонні кільця і таблетки

Практично хайвей після трамбовки

Основа під підпорний горб для паркану

Все просто, пару кнопок і педалей ))

Тато, коли ти вже наведеш тут порядок?