Наш басівський дім. Облаштування двору – частина 2.

Осінь 2014

Поки точилися суперечки за межі, бетон стигнув в жилахопалубці, скріплюючи їх на віки вічні, а хлопці могли повернутися до влаштування подушки під бруківки. Перед початком робіт я добряче начитався про те, як її влаштовувати – хтось радить пиріг з геотекстилем знизу і навіть між кожним шаром, а хтось – взагалі без геотекстилю кладе і надіється на “авось”, відважні взагалі подушки не роблять, і потім кожні пару років перекладають.

Як видно з фото в попередньому пості, я вирішив робити наступним чином:

• Земля знята на 30-40 см
• Легенько посипається піском (1-2 см)
• Геотекстиль по піску (200-ка, по-моєму)
• Щебінь 15-20см, фракція 25-40
• Пісок 5-10 см
• Пісок вимішаний з цементом для вирівнювання при укладці бруківки менше 1 см
• Бруківка 6 см

Розмітка рівнів

Частина фото з укладки основи для бруківки є в першій частині облаштування двору, тут не буду повторюватися. Скажу тільки що геотекстиль брав наш, від заводу Акваізол, 200-ка по щільності, на 300 м.кв., склад у Львові в районі вул.Промислової. Він нічим особливо не поступається польським з базару, які я теж потім брав – а ціна краща + можна було об’єм великий зразу ж взяти зі складу.

Готуємо основу під бруківку

Плануванням двору вирішили не заморочуватися сильно і не крутити різні напівкруги і інші неправильні форми – місце дозволяло зробити великий прямокутник + місце під два паркомісця при гаражі. Гараж я теж вирішив не робити, може навіс над машинами в майбутньому. В тестя є гараж, в якому машину тримали може років 7 тому, а зараз всякий мотлох назбирується. Тому я вирішив краще з гаража в майбутньому 2016 році щось толковіше зробити.

Трамбуємо основу

Юля малювала варіанти укладки бруківки, а я підбирав виробника. Оглянув зразки Озону в Городку, почитав про Магік, поговорив з різними майстрами по укладці. Кожен по своєму нахвалює, але більшість сходяться на думці, що Магік кращу робить бруківку. По зрізу на тестових зразках в мене таке ж враження склалося – в Озона якісь більші пустоти на зрізах. Плюс, подзвонив до майстрів, які клали бруківку для Транссервісу і Майоли, в них обох виробників плитка стоїть, на Озон більше нарікали – мовляв, зовнішнє покриття швидше стирається, кришиться з часом, і тд. Тому вирішив брати Магік. Вони ще й 25 років гарантії виписують, що теж гріє трохи душу.

Але поки до бруківки, треба ще було замовити багато щебню та піску. Тут мені порадили панів Богдана та Петра, які співпрацюють з колишньою магіківською бригадою укладчиків. Пан Богдан одразу мені класну штуку нарадив – відсип щебню з залізничної колії, який час від часу заміняють новим щебенем. І дешевше вдвічі вийшло, і якраз для основи – відсип вже вимішаний з землею і мазутом, тому коли ми розкидали і затрамбували – вийшло як асфальт практично по щільності.

Зверніть увагу – завантажений МАЗ лишає лиш неглибокі сліди на втрамбованій основі

Відсип після трамбовки – як асфальт практично

Дохолєри таких машин з щебнем і піском пішло

Процес замулювання 5-10см піску в щебінь

Вигляд після 8 годин поливання водою

Відсипу вистачило тільки на площадку перед будинком і трохи на базовий шар по всій довжині під’їзної дороги, далі пішов звичайний щебінь фракції 25-40. З яким виникли проблеми – підйом в нас досить крутий і заїхати по подушці щебню наверх не міг ні я машиною, ні МАЗи, якими привозили ще все добро. Тому якось одного вечора, після того як ми з хлопцями розвезли купи щебню і накрили це все шаром піску, я почав це все діло заливати водою і замулювати, щоб пісок просочився поміж щебінь і його можна було нормально втрамбувати. Щоб замулити 5 см піску на 50 м метрів дороги шириною 2.7 метри мені пішло більше 8 годин і майже вся вода зі свердловини. Зате на наступний день, коли хлопці пройшлися “жабою” по цьому пирогу, я міг заїхати на сам верх + МАЗ пана Богдана без проблем підвіз ще піску на саму гору. І 10-титонний погрузчик з бруківкою теж нормально заїхати міг, не буксуючи.

Посипаємо ще раз піском вранці і вйо на роботу

А хлопці трамбують до стану хайвею чи доки “жаба” витримає ))

Забігаючи наперед, загальна площа подвір’я в нас склала 323 м.кв, а піску, за моїми розрахунками пішло десь 88 кубів (11 МАЗів), щебню 130 кубів (16 МАЗів) ну і ще цементу на всі ці підпорні стіни, підсипку і заливку тераси – 8 тонн.

 

Зачистка і грунтування стовпців

Стовпці фронтальної огорожі

Паралельно з роботами по укладці і трамбовці подушки я зайнявся заїздом. Замовили стопчики на паркан, знайшли в інеті картинку з воротами, яка б нам обом подобалася – щоб не сильно була вичурна і тяжка, знайшли майстрів (на Зеленій), показали ескіз і здали це все в роботу. Стопчики приїхали швидше, я їх гарненько прогрунтував, також привіз 10 3.5-метрових труб від тестя, зачистив і прогрунтував теж. А далі хлопці взялися до їх установки за схожою схемою – бетонувалася основа стовця, ставилися дві плити бетонні на ребро + бетонувалася вся конструкція знизу. Окремо треба згадати “тумбу” під мотор – розпашні ворота вимагають бетонування цілого проєму знизу на глибині промерзання, тому я вирішив ставити відкатні ворота. 4 метри довжиною + консоль 2 м, загалом 6 м довжини – якраз впритул до межі і до паркану. Під опору для воріт і мотору ми зробити таку П-подібну тумбу в землі висотою ніг 1.3м-1.5м, товщиною перемички десь 70-80см та шириною 30 см. В ній же залили шпильки для кріплення мотору. Ворота робилися декілька тижнів, тому ми повернулися до робіт з укладки бруківки.

Основа під ворота та мотор

Установка плит на торець

Фронтальний паркан

Гостьова парковка-підпірний горб

Процес пішов, але трохи криво

Далі хлопці почали класти бруківку зверху, від сходів тераси. Тато їм командував що і як, але з самого початку щось та укладка не вдавалася. Спочатку поклали перших 20-30 квадратів, але криво вивели лінію від сходів і вийшло так, що вона розходилася трохи вбік від тераси. Юля сперечалася з тестем як могла, але він в нас впертий і тому робили як робилося. Врешті коли я приїхав після роботи, Юля вже плюнула з татом сваритися і почала грузити мене. Мені та лінія крива теж не сподобалася, тому наступного ранку хлопці почали перекладати по-новому, виводяч рівні лінії від ганку.

Переклали криву лінію, але загалом горбато

Далі я мав декілька днів роботи, тому сильно не придивлявся до того, як вони кладуть решту площадки, оскільки приїджав досить пізно і було чим зайнятися – замовленням піску, доставкою бруківки в пару етапів, і тд. Але до суботи стало зрозуміло – покладені 100 м.кв площадки були рівно по лініях, але “хвилясто” по горизонтальній площині. Щоб впевнитися, що мені не привижається і що в інших людей зроблено як треба, я цілий вечір суботи їздив по Басівці, Годовиці та Оброшино, світлячи людям ліхтариком по бруківці і вишукуючи “хвилястості”. Візуально вдень бруківка може бути рівною, але коли дивитися вночі світячи променем ліхтарика знизу по землі – стає видно всі ямки. В когось було їх трохи, в когось, де тільки поставили двір, взагалі майже не було, біля церкви в Басівці було більше, але в нас на площадці було як після танків – просто жах.

Марко тестує укладку на наявність ям та горбів

Чому важливо, щоб бруківка була покладена рівно – тому що з часом вона і так нерівномірно осяде, але всі оці додаткові ямки це просто місця застою дощу і подальше вимивання основи та руйнація бруківки. Загальний нахил двору в 5 см дає воді стікати вниз при більшому дощі, але при дрібній мжичці вода більше йде в основу чим стікає по ухилу. Тому в неділю я став з самого ранку знімати бруківку. Вона вже місцями була затрамбована і пересипана піском, тому робота була більш ніж творчою )). 12 годин раком на колінах, під вечір в мене пальці боліли так ніби я десь в горах по скелях лазив, спину ломило, а на дворі виросли отакі купки бруківки. Я в попередній статті стиснув розборки з сусідами в один часовий проміжок, але насправді зайняло це більше часу – тому зірвати бруківку я вирішив сам, не відволікаючи хлопців від заливки паркану і стопців.

В 8-мій ранку став зривати бруківку..

І до 20-ї вечора в мене свій міні-Манхеттен ))

В понеділок я вирішив, що далі хлопці займуться дренажем і обкопуванням фундаменту по всьому периметру будинку, а для укладки бруківки я все таки запрошу бригаду колишніх магіківських майстрів. Запросив ще одного майстра, який Міші в Сокільниках двір клав, але він як почув про геотекстиль в основі почав мені “умнічати”, як має бути “по науці” і був посланий далеко з такими глибокими знаннями. В результаті видзвонив пана Степана – бригадира, який мені пообіцяв оперативно пригнати бригаду з 8 чоловік під керівництвом Андрія (ще одного, я вже звик, що в нас всі майстри Андрії :)) І це було правильне рішення.

Майстри одразу взялися ударними темпами вкладати

Одразу з перших днів хлопці розкинули правильно рівні, перезалили поребрики, вивели лінії і почали ковбасити бруківку стаханівськими темпами. І головне – рівненько! Андрій, Орест та Ростик при всьому бажанні і старанні не могли з цими дядьками рівнятися – там справжній конвеєр працює – поки один міряє, другий носить бруківку, третій підрізає, четвертий укладає, п’ятий рівняє, шостий звіряє з рівнями і дотрамбовує, сьомий курить, восьмий пісок підвозить – все оперативно і злагоджено. Словом, радість від споглядання їхнього темпу та якості роботи розвіяли мій смуток від втрачених двох тижнів на укладку самотужки, а спина та пальці самі собою перестали боліти. Встигай тільки підвозити бруківку і розвантажувати.

Таких машин було 2 чи 3

Бруківку привозили машиною по 10 тонн, контакти дали касири на Магіку, теж Андрій, якщо не помиляюся – він возив нам все по мірі просування робіт, а піддони я тягав назад на С-максі, за що йому окремий респект – 13 піддонів зі знятими задніми сидіннями, це рекорд )) Заодно час від часу добирав ще якісь пару метрів теракотової бруківки чи поребрика – на такому об’ємі супер-точно не вирахуєш + відходи при обрізці теж трапляються. До слова, браку на палетах практично не траплялося – на всі оці 320 квадратів може 15-20 цеглин було проблемних.

І одна така

І таких штук з 10 точно ))

Тут буде дренажна система

Андрій з хлопцями тим часом робили дренажну подушку попри фундамент – восени і весною я декілька разів бачив воду в підвалі після сильних дощів, тому вирішено було проклеїти плівку з “пупиришками” на фундамент та спеціальною мастикою пройтися. Далі пісок в основу 10-15 см, потім щебінь дрібної фракції 10см, тоді дренажна труба обмотана в геотекстиль (щоб не замулювалася), присипана ще раз щебнем доверху і все зверху накрите піском 5-10 см. На кутах будинку поставили дренажні колодязі, які затримують пісок і листя, а вода переливається в дренажну трубу нижче глибини промерзання.

Хлопці копали акуратно, не розводячи срачу

Дренажну трубу проклали під бруківкою і вона пішла в останній переливний колодязь на ділянці – той, що дренує в землю вже. Хлібик Р.В. пінився з цього приводу теж (куди ж без нього), пару разів ще прилітав як по виклику (екс)секретар Орест Іванович, але як було вже сказано – все що робиться за моїм парканом – мої справи, то хлопці продовжили копати траншеї і облаштовувати там дренажну подушку також. Жовтої дренажної труби пішло десь 100 метрів загалом. Геотекстилю, щоб її обмотати, ще 20 м.кв. – брав вже на базарі по метрах погонних.

Мастика на стіну + плівка гідроізоляційна

Дренажну требу обмотуємо геотекстилем

І вкладаємо на пісочок

Далі турботливо загортаємо дрібнофракційним щебнем

А зверху ще пісочку, під бруківку

Не забуваємо про ревізійні колодязі

Вивід дренажки в люди, в дренуючий колодязь, тобто

Ще трохи до кільця!

Піднімаємо колодязь

Замовив ще декілька бетонних кілець, щоб компенсувати підняття рівня знизу, а також щось зробити з колодязем на дворі біля хати. Розвантажили і Марко трохи собі потусувався біля них )) Хлопці тим часом їх встановили на переливні колодязі – хоча як вони це без трактора зробили я до сих пір не знаю. Чомусь найбільший затишок в мене в душі оселився після того як ми установили таблетку і люк на кільце, де свердловина і підняли колодязь – хоча до закінчення робіт ще було дуже далеко, мені вже стало спокійніше. Люки і таблетки бетонні також дали на переливні колодязі нижче по ділянці і я нарешті міг спалити дерев’яні кришки, які вже були поточені гниттям і черв’яками.

Яма під контур заземлення

Після робіт з бруківкою біля хати Андрій Сукневич почав робити заземлення і громовідвід, оскільки хата стоїть на горбку і ми на весні мали проблеми з блискавкою, яка вдарила в хату – згорів модем і посудомийка, хоча автомати були вимкнені. Тому хлопці викопали отакі дві ями з обох боків від хати, Андрій привіз своїх майстрів, вони скомпонували там контур і підключили це все добро. Ями заодно пригодилися для прикопування різного бою, який я ще де-не-де викопував або майстри генерували. А верхній шар землі вивільнився для вирівнювання ділянки потім.

А ось і контур громовідводу

Поки хлопці рівняли..

Хоча землі не бракувало – весь той об’єм, що зняв трактор, не пішов на вирівнювання низу, лишилося ще купи грунту, які я наразі просто ігнорував, роботи вистачало і так. Оскільки перекладали бруківку майстри по існуючій подушці з-під укладки Андрія і Ореста, то площадка ще трохи піднялася  і в результаті треба було підвозити землю знизу на верх, щоб вирівняти до рівня паркана. Загалом вийшло десь на 20-30 см вище від поля Хлібика Р.В. Після прокладки дренажної труби розрівняли з хлопцями частину газону від сторони поля.

.. ми з Марчиком розвозили на гору ..

.. а Юля везла на низ ))

Мостимо горб плитами під парковку

Також настав час щось зробити з горбом знизу – будівельний бой накрили землею ще коли був трактор, але я задумав там зробити гостьову парковку, щоб було де стати, якщо ворота закриті або гостей багато наїде )). Тому потягали з хлопцями ціліші плити і застелили їх там гарно на пісочну основу. Вийшло гарно, але треба в майбутньому дозалити цементний заїзд, бо в землі колеса буксують часом. Я розгріб землю, я Юля засіяла її травичкою, яка почала сходити вже в грудні незважаючи на холоди.

Марко допомагав порадами

Засипка швів піском

Тим часом майстри закінчили двір, бруківку попри будинок і взялися за під’їзну дорогу. Тесть вже поїхав, і Марко мусив тепер сам ревізію проводити чи допомагати з піском, але загалом вони автономно досить поралися, не перетинаючися з роботою Андрія і хлопців. Весінній сезон багатий на всілякі релігійні свята, тому час від часу майстри пропадали, а часом і погода проподала, тому доводилося чекати декілька днів або й тиждень. Але в ті дні, коли вони в нас були, робота кипіла. А коли їх не було, ми стрибали в пісок ))

Під’їзна дорога

Контроль якості

Виставляння рівнів

Пісок н-нада?

Осінні свята, юххууу!

Вечір обіцяв бути довгим

Докладали бруківку на під’їзній доріжці в дощовий вечір десь до 23 вечора. Бригада поспішала на інший об’єкт, а я не хотів їх відпускати, поки не докладуть виїзд – бо без них я сам ради не дав з хлопцями. Привіз бордюрні камені, які ми поклали горизонтально впритул до асфальту. Заїзд треба було гарно обробити попри існуючі стопці огорожі та влаштувати там закінчення ширший заїзд. До всього, мжичка перетворилася на нормальний дощисько і докладали ми з майстрами бруківку разом під парасолями і при світлі фар – було епічно. Але встигли, гарно все закінчили, я розрахувався з паном Степаном, посиділи трохи, подякував хлопцям і на тому роз’їхалися.

Але ж нічні роботи без дощу ну ніяк не обійдуться

Романтика..

Бригада

Фотофакт – ворота грунтували на виробництві

Наступним етапом була установка огорожі та воріт. Ще при установці стовпців ми протягнули дроти живлення мотору, камери та живлення домофону, які були закопані в 2013 (пам’ятаєте мою епічну траншею 50м довжиною? довготермінове планування рулить :)) Потім приїхали самі ворота і секції і майстри заходилися їх ставити. Якість ковки мені сподобалася, але от покриття фарбою за два роки вже де-не-де почало лущитися і іржавіти, хоча всі секції були прогрунтовані. Дивно. Тим не менше, ворота поставили, електрик Андрій порадив мотор Came, який ми взяли там же, де робили ворота (про що в 2015 році пошкодували), і заходився його ставити. Як виявилося, шпильки, які тато заливав “на око” не були точно під мотор залиті, тому Андрій ще їх видовбав і перезалив. Підключив мотор, камеру домофону знизу на одному з стовпів хвіртки, зробив електрозамок на хвіртку і наступила повна красота і сусідські діти тепер вже могли нам пілікати кнопкою домофону прямо в хату )))

Установка воріт

та паркану

плюс підмалювати

150+ таких тачок, більш ніж медитативна робота

Ділянка після всіх цих бруківчастих робіт виглядала понуро, тому я заходився її впорядковувати. Спочатку треба було розвезти землі в клумбу біля хати (глибина десь 30-40 см вийшла), а також виріняти рівень з усіх сторін від поребриків. Хлопці вже поїхали Віті Пономарьову квартиру робити, тому я вже сам це все тягав – більше 150 тачок нарахував доверха забитих землею – знизу і 10-20 метрів вгору тягати, шкода я тоді крокометра не мав 🙂 Потім плити, що десь в районі 150 кг важили, були хаотично розкидані по ділянці, купа щебню з подушки лежала знизу, піддони та обрізки з бруківки всюди. Словом, було чим натягатися осінніми вечорами. Вивіз 2 куби щебню на гору, бо там з весни планувалися роботи з парканом. Плити всі затягнув наверх теж, самотужки, одна за одною, перекочуючи з ребра на ребро.

Вся сім’я на зборі камінчиків і впорядковуванні ділянки

Ціль була чітка – страмбовану технікою землю я хотів до морозів переорати, тому що по ній як по склу стікали дощові потоки з землею і утворювали срач на моїй новенькій бруківці! Перший раз коли я це побачив, якраз періщила листопадова злива – день чи два після того, як ми закінчили укладку, я мало не ридав і кричав матом в небо, бо по просто по заїзду текли ріки чорнозему, а я міг нічого вдіяти. Дощ припинився, а я твердо вирішив переорати і заборонувати ділянку, щоб такого більше не повторилося і земля дренувала воду.

Коні такого твердого грунту не потягнули, тому мені допоміг сусід з паралельної вулиці зі своїм трактором, який, щоправда, зарікся більше в мене орати – бо трактор мало не помер там же. Особливо коли час від часу плугом витягував з землі львівські плити, які трактор-трансформер присипав землею в серпні.

Тим не менше, срач було подолано, небесна канцелярія перестала на мене насилати селеві потоки і перший сніг ми надіялися зустріли в красоті і ляпоті. В мене навіть почали з’являтися надії взятися за велотренажер і відновити тренування, але Басівка мала на мене свої плани.

Шведські технології в українському селі ))

В листопаді приїхав до мене Йокке, знайомий велосипедист з Швеції і бо на велотреку тренування фіксери-хіпстери запланували. Все було добре, але в перший день його перебування в нас, я зауважив, що вода з ванни зливається дуже повільно. Поліз до переливного колодязя – а там.. ну що ще може бути в переливному колодязі – гавніще )) Труба забилася, яка йде попри хату до септиків. 10 чи 11 метрів і пробити нереально – дріт стає 50 см від входу в трубу і таке враження, що є злом в трубію

Інноваційна методика вікінгів

Перший вечір я викопував ту трубу самотужки, Йокке тільки підсвічував мені ліхариком – до півночі копав, і знайшов одразу при виході з колодязі злом в трубі, який і не давай стокам проходити далі. Попередній власник дуже толково розвів всю систему каналізації і переливів, але азбестові труби вже видать свій ресурс відходили. Плюс, це місце вже колись, видать, було проблемним – бо труба була типу як залатана куском грубої гуми і бетонною “гайкою” поверх залита. Наступного дня ми вже копали разом з Йокке. Від 1 метра до 1.5 метра в глибину і на 11 метрів довжини – хороша розминка перед треком. Я вже чесно кажучи ніякого ровера не хотів під вечір, але Йокке ще поїхав кататися. Тим часом я розрулював нові пластикові труби і вкладав їх разом з Сабаричем, який погодився мені допомогти суботнього затишного листопадового вечора.

В Басівці не до велотреку ))

“По науці” вкладена труба тепер виглядає так – без бетонних з’єднувачів на стиках, обмотана в геотекстиль, в комфортному шарі піску, і присипана земелькою назад. Йокке ще допоміг мені трохи порозвозити землі поверх, щоб зрівняти рівень бруківчатої відмостки і поїхав додому – все жартував, що в нас копати легше чим в нього, бо в нас хоч каменів не попадається. Ну і що якщо б навіть по мінімальній вартості робочої сили в Швеції порахувати, то труба мені б золотою вийшла 🙂 Може то гльогг, який Йокке потім ввечері набадяжив, а може ейфорія від того, що воно таки запрацювало, але ми ще навіть намотали кружок по трасі через Оброшино, щоб трохи country-side нашого показати.

Дбайливо пісочком зверху

Пішла жара!

Траншея для кабелю на гараж і хліви

Так мені сподобалося копати, що я зайнявся прокладкою всіх кабелів через двір до хліва в землі – проклав стражденний телефонний кабель, зняв “воздушку” з хати і кинув під землю і заодно закопав трикутник контуру заземлення. На цьому роботи в 2014 закінчилися щоб продовжитися вже аж весною 2015.

Дякую всім, хто допомагав, брав безпосередню участь чи порадами підтримував, чи навіть просто дочитав до кінця 🙂

Ага, мало не забув – ось що вийшло в результаті ))

Парковка і двір, і тут рагуль-паркінг, от холєра ))

Тераса і трохи двору

Під’їзна дорога

Ще дорога

Ворота і паркан

Вигляд з вулиці і гостьова парковка

Загальний план, де видно наскільки піднявся низ ділянки