400-ка очима фото/авто/КП-волонтера

Фото-звіт про веломарафон 400км у залік ACP, який відбувся 21/06/2014.

Львівська Сотня 2013

Цьогорічна Львівська Сотня вдалася на славу – і організація, і учасники, і спонсори, і навіть погода – всі молодці )))

Коротко про те, як їхалося. Взагалі не планував рубати, бо на минулих вихідних потягнув трохи зв’язки на лівій нозі. Тому план був виїхати десь біля 3:30-4:00, щоб хоч трохи прогрес був з попереднім роком. Але на старті зустрів бойового колегу Voron026 ака фармацевт :), який мертвого розбудить, не те що мене переконає рубанути ))). Тому, трохи помавпувавши Бурову техніку прогріву під час урочистого маршу, поспілкувавшись з людьми в колоні і просто перепригрівшись на сонечку – вирішив їхати по мірі можливостей  😉

Одеська Сотка 2013

Ідея поїхати на Одеську Сотку виникла досить спонтанно. Накату в цьому сезоні всього 300 км, але сильно рознесених в часі, накату на станку – 50 годин з грудня – ранувато, тобто ще марафонити. Народ в’яло обговорював тему на веломаксі, а я все надіявся на прогнози синоптиків про потепління у Львові. Але оскільки весна у Львові все відкладається в довгий ящик, тому я вирішив “якщо гора не йде до Магомета”, то треба їхати до весни. 

Критий Ровер 2013

Про велотрек у Львові я вже якось дивився/читав у Славіка і Володі, але тільки цього року вирішив спробувати свої сили в заїздах. З одного боку, певна фізична форма присутня в результаті вкручувань на станку, з іншого – цьогорічна зима вийшла багатою на покатушки по шосе. Єдине, що трохи додавало вагань – це нульовий досвід їзди на “фіксерах” (спеціальних велотрекових роверах з фіксованою передачею і відсутністю вільного ходу педалей – треба постійно крутити) і брак техніки проходження віражів. Забігаючи наперед, скажу, що все пройшло більш ніж файно, тому всі мої переживання були марними.

Tour of Sufferlandria 2013

В далеких і незвіданих просторах інтернету є незліченно багато дивних місць та народів. Деякі з них широко відомі публіці – тролі та гобліни, блогери та копіпастери, онлайн-фермери та онлайн-орки, однокласники та фейсбучники, боти та віртуали, та інша нечисть 🙂 Серед усього цього розмаїття можна легко загубитися і втратити свою самобутність, розчинившись в традиціях та обрядах масовок. Проте є і вийнятки – просто біля підніжжя гірського плато Страждань, куди зрідка заглядають хіба якісь заблукалі випадкові садо-мазо-порн-вочери і то лиш для того, щоб вжахнунутись від неймовірних стогонів та криків страждущих, втекти і спробувати забути про існування цих місцин. Місце й справді справляє моторошне враження – тут пекельно пече криваве сонце, рвучкі пориви холоднющих вітрів-вбивць, бурлять ріки поту, в повітрі смердить паленою гумою, а смак їжі має різкий відтінок алюмінієвого (часом карбонового) виносу, обабіч шляхів розкидані рештки велосипедних рам та колін безумців, що вирішили покорити ці землі. Назва цій землі – Саферляндрія і, хоч в це cпершу важко повірити, живе тут щасливий та веселий народ – саферляндці.

TrainerRoad – тренування для велосипедистів в міжсезоння

Ще протягом велосезону (який все ніяк не закривався :)), мені було очевидно, що доведеться крутити тренажер вдома, щоб не втрачати форми. Особливо, згадуючи квітень-травень, коли “вкатка” давалася досить важко – як з точки зору набраної ваги, яка часом доходила аж до 115 кг, так і з точки зору послабленого сидячим способом життя та роботи організмом.

В червні вага впала до 95-96 кг, в пік сезону була в районі 91-91, а до жовтня стабілізувалася на 93-94 кг. Пульс теж вкатався – на підйомах мене вже не виносило до 190+ ударів (вийняток – шаленний ривок за ветеранами в Малявку), хоч тут ще треба досить багато працювати над собою.

Вело-марафон (бревет) 300 км, 16.06.2012 (Відео)

Маршрут 300-ки

Вчора відбувся потужний вело-захід – марафон на 300км в залік ACP. Я, на жаль, не поїхав – мало накату, мало спав, багато “кьюшаль”, ліньки було, та інші “відмазки” 🙂 Але от тих 60+ вело-молодця та вело-молодиці, які не злякалися такої відстані в сідлі, викликали тільки respect і бажання підтримати їх хоч роботою на КП.

Тому 300-ку я все ж поїхав – але на машині “групи підтримки” ) Був ще задум познімати пілотон та інші групи в вигідних місцях на київській трасі, але з технічних причин це відео, на жаль, has gone with the wind..

Зате було відзнято купу класного матеріалу з нашого КП2 (160-тий кілометр) біля Немирова. Місце там просто бомбезне – і без марафону гарно можна провести час. Ну а позитивні марафонці-рандонери зробили вчора наше КП просто відпочинком 🙂

Вітання як “лосям”, які виїхали 300км з 10-ти годин, так і всім, хто фінішував в межах нормативу (20 годин). Та й загалом, велике “Дякую” всім причетним, за те, що було сонячно, весело та спортивно.

А ось і відео – хай, може, не таке, як планувалося – але теж досить душевне (є також в HD – перемикач в нижній стрічці справа).

Трохи фото з місця події.

Шосейна гонка в Луцьку (відео)

Шосейна гонка в Луцьку

Велосезон цього року розпочався для мене пізно – то через відрядження, то через холодну погоду, то ще через якісь випрадання. Навіть в Верещиці і на полігоні ще цього року не показувався 😦 Зате почався гарно – з шосейної гонки в Луцьку.

Оскільки до “шосера” я ще не дозрів, то я вирішив потренуватися два-три дні на своїй широкій КК гумі, а потім позичити в когось сліки і їхати на своєму Треку. Середня швидкість на моїй гумі коливається десь в районі 25 км/год в заїзді на 25-30 км, але з перевзуванням в практично лисі сліки виходить майже 30 км/год, що вже більш обнадійливо для перегонів.

10.10.10 XC Паморочний Блюз

10.10.10 XC Паморочний Блюз

Хто сказав, що в жовтні вже холодно проводити XC-велоперегони? Неправда! Принаймі Діма (ursa) цього не чув і такі нісенітніці не затьмарили його намірів провести гонку 10.10.10 – адже такої комбінації цифр більше не буде 🙂 Я, правда, спочатку не думав їхати трасу – думав просто познімати відео і пофоткати учасників – адже в мене поки немає осіннього костюму і холодно і тд і тп. Але коли я побачив оце промо-відео, а, особливо, коли вночі перед заїздом пробігся з ursa, odna, Lexx_Giant і Dr.Martenz трасою, щоб зняти нічне блимання ліхтариків серед дерев і на контр-ухилах, то вирішив твердо – мушу спробувати!

Знесіння 2010

Я (с) Mariana

Відео зі змагань “Знесіння 2010”. Якість дещо “неальо”, бо я ще так і не розібрався до кінця з кодеками (наразі це xVid) і їхніми оптимальними налаштуваннями. Вирішив викласти те, що є поки не спав запал (клеїв і кодував відео до 3-ї ночі, тому запал зникав досить швидко :)) Кому цікаво – маю 1.2Гб HD 720p версію або ж FullHD 1080i розміром під 30Гб.

Фото з гонки – Mariana (всіх категорій потрошки).

Фото з гонки – SpiritRoman (леді та початківці).

Фото з гонки – Bramms (експерти).

Лінк на моє відео (якщо тут не відкрилося).

P.S. Було класно! Траса офігенська, організація теж, ну а люди – люди просто бомбезні 🙂 Шосте місце в категорії “Початківці” – УРА!!!. 7 кіл за 1.31 години. Спочатку страшно замучений, а потім радий як слон 🙂

Прибамбас для нічного катання

Сьогодні, а точніше годину тому, приїхав з Лодзі(велика подяка Толіку за доставку ;)) подарунок для мого Unibike – велофара для нічного катання Sigma Supraled!. Відгуки/тести про неї і її побратимів можна знайти тут або тут.

Трохи передісторії. Взагалі-то в мене вже є велоліхтарик Author(5 діодів), який я купив для першого свого ровера 3 чи 4 роки тому. Живиться 4-ма ААА батарейками, вистачає його на 30-35 годин безперервного світіння або більше ніж 100 годин переривчастого мигання. Але, по-перше кріплення на руль мені вкрали разом з ровером, тому користуватися ним дещо незручно; а по-друге,він більше підходить для ближнього світла  і як маячок для машин, що їдуть назустріч, чим для повноцінного освітлення дороги. Купу раз, що я з ним їздив по Верещиці(я вам ще не розказував про то? класне місце! 🙂) або по трасі, я просто його вимикав і їхав від місячного або машинного світла – що не є добре. Останній мій нічний заїзд з Жидачева до Львова (тиждень тому, 75км, 3.5-4 години, вдома був біля 12 ночі), я взагалі їхав виключно орієнтуючись в темноті на дорожню розмітку.

Косметичні роботи

Наврочив, як то кажуть. Тільки недавно вихвалявся тим, що ровер пробіг >2000км без жодної дзюри в шинах. І от, вертаюся я собі спокійно з роботи в п’ятницю, дивлюся на річку, думаю про вечерю, ліниво покручую педалі.. Аж раптом зауважую що їхати стало неабияк жорстко. Хм, що ж таке? Ага, колесо заднє спустило – їду на ободі. Ну добре, що вже недалеко від дому – прогулялися собі з ровером пішки десь біля 3км.

Зняв вдома колесо, розбортував, вийняв шину – а там отаке-от неподобство. І в покришці стирчить шкалка з пляшкового скла. Ех, братія, що товче пляшки на велодоріжках – десь би вам щось прищемити з такого приводу..

Заклеїв колесо самоклейкою латкою Author, помив ровер під душем(користуючись нагодою ;)), ретельно протер всі зірочки, ланцюг і напшикав щедро спреєм (закінчився вже якраз). “Нет худа без добра”, правда ж? 🙂

Обновка для Unibike Mission

Нарешті, після 4-х місяців активної їзди, мій Unibike Mission дочекався-таки подарунку – велосипедного комп’ютера чи, як кажуть поляки, лічніка. Тим разом я вирішив не напружуватися з allegro, а просто поїхав в магазинчик, де брав ровер(і де його “сервісую”) і купив. В принципі, можна було б купити і дешевше, але, по-перше,

Чудо-спрей :)

Дуже не люблю коли в ровера брудний ланцюг. Очевидно, що це і зірочкам, і самому ланцюгу теж не на користь. Крім того, можна забруднити штани, їзда супроводжується неприємним скрипом… Словом, одні неприємності через той брудний ланцюг 🙂 Ну але ж якщо він не брудний, значить і не змазаний – а отже скрип буде вірним супроводжуючим в подорожах. Саме тому я зазвичай його не тільки терпляче протирав ганчірками, паличками для вух прочищав отвори, чистив зірочки, а й навіть декілька разів мив ровер в душі (з подальшим витиранням насухо -так що споко, жодного шансу – іржі 🙂 ).