Майорка 2016
Давненько щось не було в мене тем про подорожі – з одного боку і подорожей стало менше через будову і ремонти, а з іншого – подорожі стали більш людними і простіше затегати учасників в фейсбуку і наваяти міні-звіт там, чим ваяти текст в блозі. Але щоб трохи розбавити будівельні хроніки фотками літа, я вирішив описати останню подорож на Майорку. Читати далі
Нарешті я наважився проїхати щось довше, чим традиційна Львівська Сотка чи маршрути на Судову Вишню і назад. З моєю цьогорічною велокармою (7 проколів з початку з січня, 6 виламаних шпиць і 2 вбиті ободи ;() я особливо не горю бажанням товктися по львівському бездоріжжю, а тому на марафонах можу хіба волонтерити. Але анонсована Рівненська 200ка обіцяла бути а)шосейною 2)погожою 3)гарно-компанійською. Тому вирішив їхати – зрештою, досвід вертання додому 30-40км на вісімці ззаду вже декілька набувався в цьому сезоні )))
Цьогорічна Львівська Сотня вдалася на славу – і організація, і учасники, і спонсори, і навіть погода – всі молодці )))
Коротко про те, як їхалося. Взагалі не планував рубати, бо на минулих вихідних потягнув трохи зв’язки на лівій нозі. Тому план був виїхати десь біля 3:30-4:00, щоб хоч трохи прогрес був з попереднім роком. Але на старті зустрів бойового колегу Voron026 ака фармацевт :), який мертвого розбудить, не те що мене переконає рубанути ))). Тому, трохи помавпувавши Бурову техніку прогріву під час урочистого маршу, поспілкувавшись з людьми в колоні і просто перепригрівшись на сонечку – вирішив їхати по мірі можливостей 😉
Читати далі
Ідея поїхати на Одеську Сотку виникла досить спонтанно. Накату в цьому сезоні всього 300 км, але сильно рознесених в часі, накату на станку – 50 годин з грудня – ранувато, тобто ще марафонити. Народ в’яло обговорював тему на веломаксі, а я все надіявся на прогнози синоптиків про потепління у Львові. Але оскільки весна у Львові все відкладається в довгий ящик, тому я вирішив “якщо гора не йде до Магомета”, то треба їхати до весни. Читати далі
Оскільки наша подорож була розбита на три різні локації, то розповідь я продовжу теж в трьох частинах – по частині на кожну локацію. Постараюся більш детально зупинитися на деталях відпочинку – веломаршрути, пляжі, місцеві цікавинки, які ми побачили, різні tips and tricks, тощо. Перший тиждень ми провели в Ровіні та околицях півострова Істрія, де дуже відчутний італійський вплив. Тут вистачає гарних затишних містечок, практично немає великих портових міст, багато туристичних атракцій. Ще в мене склалося враження, що це найбільш “соціалістичний” район Хорватії – тут дуже багато всіляких умовно-безкоштовних бонусів для відпочиваючих, за які в інших місцях беруть гроші. Але про все по черзі – спочатку була дорога. Читати далі
Задумка поїхати в Хорватію або Чорногорію в нас була вже досить давно, але її все ніяк не вдавалося реалізувати то через мої постійні відрядження, то через небажання заморочуватися з візами, то ще через якісь відмовки. Але оскільки 2012 виявився останнім роком, коли Хорватію можна було відвідати без шенгенської візи, ми вирішили спробувати (забігаючи наперед, скажу що по підготовці документів навряд чи ми сильно від цього виграли 🙂 ).
Для початку, я начитався форумів та вражень Володі і Славіка, які досить детально розписали процес підготовки та всілякі лайф-хаки. Я постараюся аж так детально не розписувати процес отримання віз, бронювання житла і тд (хлопці це зробили досить детально), а просто перелічити основні моменти нашої підготовки. Читати далі
Змонтував нарешті відео з 600-ки та 1000-ки, які проходили з 2/8/2012 по 5/8/2012.
Відеоряд тільки зі старту “тисячників” + по трасі до Городка, тому довелося позичати трохи фото з теми на веломаксі – але, не зважаючи на це, Фреді все одно витягнув кліп на душевний рівень 🙂
Літній полігон 2010
Поки на вулиці холодно і морозно, і навіть не хочеться вже того снігу і забав на лижах/санках/бордах, пропоную зробити короткий екскурс в літо 2010-го і подивитися на полігон, яким я його тоді побачив. Знято десь в червні, коли там якраз все квітне, пахне і трави подекуди вище пояса. Тримаймося, ще місяць-другий – і новий велосезон 🙂
Велосезон цього року розпочався для мене пізно – то через відрядження, то через холодну погоду, то ще через якісь випрадання. Навіть в Верещиці і на полігоні ще цього року не показувався 😦 Зате почався гарно – з шосейної гонки в Луцьку.
Оскільки до “шосера” я ще не дозрів, то я вирішив потренуватися два-три дні на своїй широкій КК гумі, а потім позичити в когось сліки і їхати на своєму Треку. Середня швидкість на моїй гумі коливається десь в районі 25 км/год в заїзді на 25-30 км, але з перевзуванням в практично лисі сліки виходить майже 30 км/год, що вже більш обнадійливо для перегонів.
Хто сказав, що в жовтні вже холодно проводити XC-велоперегони? Неправда! Принаймі Діма (ursa) цього не чув і такі нісенітніці не затьмарили його намірів провести гонку 10.10.10 – адже такої комбінації цифр більше не буде 🙂 Я, правда, спочатку не думав їхати трасу – думав просто познімати відео і пофоткати учасників – адже в мене поки немає осіннього костюму і холодно і тд і тп. Але коли я побачив оце промо-відео, а, особливо, коли вночі перед заїздом пробігся з ursa, odna, Lexx_Giant і Dr.Martenz трасою, щоб зняти нічне блимання ліхтариків серед дерев і на контр-ухилах, то вирішив твердо – мушу спробувати!
Я (с) Mariana
Відео зі змагань “Знесіння 2010”. Якість дещо “неальо”, бо я ще так і не розібрався до кінця з кодеками (наразі це xVid) і їхніми оптимальними налаштуваннями. Вирішив викласти те, що є поки не спав запал (клеїв і кодував відео до 3-ї ночі, тому запал зникав досить швидко :)) Кому цікаво – маю 1.2Гб HD 720p версію або ж FullHD 1080i розміром під 30Гб.
Фото з гонки – Mariana (всіх категорій потрошки).
Фото з гонки – SpiritRoman (леді та початківці).
Фото з гонки – Bramms (експерти).
Лінк на моє відео (якщо тут не відкрилося).
P.S. Було класно! Траса офігенська, організація теж, ну а люди – люди просто бомбезні 🙂 Шосте місце в категорії “Початківці” – УРА!!!. 7 кіл за 1.31 години. Спочатку страшно замучений, а потім радий як слон 🙂
Оскільки я надто лінивий, щоб описувати всі свої велоподорожі (а життя надто швидкоплинне, щоб з цього приводу заморочуватися :)), то я вирішив зробити такий собі збірний пост, в якому буду перераховувати всі вилазки велосипедом в цьому році. Деякі подорожі будуть розписані детально (відповідно буде лінк на статтю), деякі просто будуть мати фотозвіт (буде лінк на photofile), а деякі будуть просто самі по собі, з коротеньким описом. Цей пост буде змінювати дату публікації при кожному оновленні, відповідно буде завжди висіти зверху, як тільки я кудись поїду і вирішу про це розповісти :).
Ось і закінчилося літо. Хоч і було воно однозначно веселим та цікавим, проте промайнуло досить швидко – лише “зацементовані” у фотоальбомах спогади переконують, що насправді часу було вдосталь і на веломандрівки, і на поїздки Україною, і на просто “відривання” на природі з сім’єю. Тому для прощання з таким гарним періодом в нашому житті ми одностайно вирішили чкурнути минулої суботи в Верещицю.
Давно планував розповісти про особливе місце, куди я час від часу вибираюся на веломандрівки вже другий рік поспіль. Свого часу це місце стало для мене цілющим бальзамом, який дещо втамував тугу, що поселилася в серці після дивовижних краєвидів Польщі.
Поки вчора у Львові бушувала стихія і автомобілі приміряли роль амфібій ми з Даринкою каталися на ровері та плюскалися в одному з озер Верещиці. Гроза йшла з двох боків – спочатку блискавки лупили зі сторони Новояворівська, а потім з боку Львова. А просто над Верещицею було спокійно і навіть сонячно час від часу, коли промені вечірнього сонця пробивалися через грозові хмари(еххх, коли ж мій фотік поремонтують :(). Вода в озері була просто суперова – як парне молоко зверху і при березі, де її за день прогріває сонечко, і прохолодна на дні та ближче до середини озера, де б’ють джерела і тече річка Верещиця. Хлюпалися ми всього лиш з півгодини – хоч я і обіцяв Даринці, що скоро буде теплий літній дощик і ми будемо купатися під нього, але поки ми доїхали до озера Даринка встигла намерзнутися на кріселку(я їхав з середньою швидкістю ~15-18км/год + останні 2-3 км дороги пролягали через темний ліс). Тому в воді до останнього хлюпався я сам, а Даринка трохи поплававши на кругу всілася на березі тлумити канапки і годувати ними якогось бродячого песика. Пометикувавши на охолоджені голови, що після такої “офігенської” купелі мокнути під дощем вже немає особливого сенсу, ми вирішили повертатися до Львова – тим більше що темно-сині хмари з того боку все більше насувалися на нас. 8 км зворотнього шляху до машини ми встигли проїхати якраз перед початком грози в Івано-Франковому та Страдчі – люблю їхати коли попереду періщить дощ і гатять блискавки, а в дзеркалах заднього виду золотиться захід сонця. Повезло, що називається 🙂
Щойно повернулися з велопробігу. Їздили вдвох з Даринкою, бо Юлін ровер лишився на селі. Враження позитивні, нормального люду було купа, рагулів майже не було – видно ровер все таки позитивно впливає на психіку людини 🙂
Видно для того, щоб компенсувати відсутність рагулів на Зеленій нам зустрівся справжній МЕГА-РАГУЛІЩЕ 🙂 – зі всіма необхідними атрибутами – великий червоний джип каділлак (номер 888* і чівось там), нагломорде рило за кермом і повне ігнорування правил дорожнього руху – їхав по зістрічці влоб всім машинам в надії нас обігнати, незважаючи на дві міліцейські машини на початку та позаду колони. Велоспільнота його зупинила досить просто – зупинилися просто перед ним аж поки не проїхала вся колона. Так що день рагулю напевно зіпсували 🙂
Негативу більше не було, сподобалося те, що їхали без “танців і плясок” – спокійно і без зайвих криків (чи музону на весь голос з “тазіків”, як це зазвичай буває під час автопробігів). Правила їзди в колоні роздали всім (плюс організаторам), але їхали вже як доведеться – особливо на підйомі по Зеленій. Стартували з годинним запізненням, що дещоздемотивувало Даринку (зрештою чекати більше години під оперним було нудно всім), але зате пробіг проїхали чемно і без ексцесів.
Маршрут виглядав так : Центр(Оперний), Проспект Шевченка, Зелена, сихівський Міст, попри Іскру, проспект Червоної калини, Луганська, Стрийська, Сахарова, Коперніка, попри головну пошту і до головного корпусу універу під пам’ятник І.Франка. Згідно з моїм спідометром вийшло ~17км. Їхали без поспіху приблизно 1.2 години.
Коротше кажучи нам сподобалось, наступного року хочемо ще 🙂
ПС. Оскільки я не фотографував, то фотку позичив в містера Девіанта 🙂
Львівські веломани (клікабельно)
Щиро вибачаюся за таку тривалу паузу між дописами – відволікали багато цікавих і не дуже подій, які і стали на заваді моєму “блоготворінню”. Ситуацію проясню в наступних дописах, на разі ж – довгоочікуване (сподіваюся 😉 ) продовження моєї рекордної як з точки зору вражень, так і з точки зору досягнень, подорожі – Краків-Освенцім. Бажано також ознайомитися з першою і другою частинами розповіді.
Насправді, це не зовсім велоподорож(в звиклому для мене форматі). Просто виїхав сьогодні з роботи і чомусь дуже не хотілося вертатися додому.. Постояв над Віслою, прикинув куди можна поїхати і що хотілося б побачити, зважив на теплі кольори від заходу сонця(які мали б гарно фотографуватися) і повернув в сторону містечка Tyniec. Ось і з’явився привід розказати про “Велосипедний Рай”, який я вже згадував в попередніх записах. Карти подорожі складати не буду – 35км то не відстань, але фотозвіт як завжди на місці. Отже, вперед, шановний подорожній, втамуємо жагу до руху разом.
Почну, мабуть, з рекордів: 64км/год! 130км за один день!! 240км за два дні!!! А також – клаштор під хмарами, місто Яніни, родич Капітошки, маленьке диво в Auschwitz Bikernau, містечко Папи, блакитний кар’єр, мій “сон літньої ночі”, край мертвих їжаків та інше. Вражень і фотографій стільки, що просто я змушений розділити розповідь на три частини: перший день, музей в Освенцімі, другий день.Маршрут і “технічні” деталі подорожі – тут.
Всім привіт. Першим постом у моєму блозі буде далеко не перша моя велоподорож, але одна з найсвіжіших. Старіші велоподорожі з детальним фотозвітом обіцяю викладати поступово.
Отже, після довгих суботніх (26.05.2007) роздумів над тим, яку ж мапу і з якою деталізацією купити, настав час для роздумів а куди ж власне поїхати 🙂
Bike Traveller's Blog 