Прочитані книги – Q1/2017

Q1 2017

Продовжу вести лог прочитаних книжок – попри всі поради перейти на goodreads, я краще буду тримати коротенькі нотатки тут. Й так мало пишу в блок, то хоч якась буде мотивація не закидати його.

Перший квартал 2017 видався досить напруженим в багатьох планах – про щось напишу згодом, щось не для широкого загалу – але і по роботі, і вдома, і в персональних справах відбувалося багато подій, тому читати вдавалося не завжди – і в основному художню літературу. Плюс, підсів трохи на GetPocket – а він постійно підкидає якісь статті, часом досить довгі – затягує.

Отже, що читав в січні-березні 2017.

Прочитані книги – Q4/2016

Нарешті відпочинок!

В жовтні 2016 нарешті закінчилися ремонтно-облаштувальні роботи (про що я ще напишу в окремих постах), а отже можна повертатися до нормального життя. Для  мене будівництво виявилося ще й досить сильним джерелом такої собі “зайнятої прокрастинації” – адже постійні дедлайни і списки необхідних покупок, щоб майстри не простоювали і “поки є погода” – такі речі легко витісняють і переважують всі інші типові життєві розпаралелення (сім’я, робота, бізнес, спорт, хоббі). До того ж, така зайнятість і постійне життя в “Епіцентрі” затягує по принципу соцмереж – ти робиш щось, значить вже не байдикуєш + досить часто це щось можна побачити\сфоткати\викласти для збору лайків\привезти друзям показати і тд. Напевно саме через це ті, хто будуються, легше зіскакують з фейсбуків – в житті з’являється серйозніший стимул.

На щастя, будівництво має властивість закінчуватися (до весни, принаймі), а отже можна і треба вертатися до нормального життя з усіма його викликами та бонусами. Мені пощастило з друзями і співробітниками, які тонко відчули цю необхідність повернення в звичне русло і надарували мені на день народження багато книжок, щоб не бетоном єдиним, так би мовити 🙂

Читати я люблю, але маю прикру особливість не запам’ятовувати назви творів та авторів – крім, хіба поодиноких авторів, за якими я фанатів\фанатію і читаю\читав в них більшість творів – типу Кінга, Кунца, Вербера, Бредбері, По і тд. В бізнесовій та навчальній літературі ще гірше – зазвичай я запам’ятовую ідею плюс, може, декілька цитат і на тому решта книжки з голови вивітрюється.

Тому даним постом я спробую вести такий собі лог прочитаних книжок, щоб з одного боку зафіксувати свої враження про них, а з іншого мати потім можливість вибрати щось для перечитання чи навпаки, вберегти себе від марної трати часу. Можливо, комусь з читачів блогу такі дописи стануть теж у пригоді. Формат – квартальний,  точка відліку – 4-тий квартал 2016 року (і щось з вересня 2016), оскільки те, що читав раніше в 2016-му вже призабулося за жаром та пилом ремонтів 🙂

Mallorca 2016

Майорка 2016

Давненько щось не було в мене тем про подорожі – з одного боку і подорожей стало менше через будову і ремонти, а з іншого – подорожі стали більш людними і простіше затегати учасників в фейсбуку і наваяти міні-звіт там, чим ваяти текст в блозі. Але щоб трохи розбавити будівельні хроніки фотками літа, я вирішив описати останню подорож на Майорку.

Наш басівський дім. Облаштування двору – частина 2.

Осінь 2014

Поки точилися суперечки за межі, бетон стигнув в жилахопалубці, скріплюючи їх на віки вічні, а хлопці могли повернутися до влаштування подушки під бруківки. Перед початком робіт я добряче начитався про те, як її влаштовувати – хтось радить пиріг з геотекстилем знизу і навіть між кожним шаром, а хтось – взагалі без геотекстилю кладе і надіється на “авось”, відважні взагалі подушки не роблять, і потім кожні пару років перекладають.

Наш басівський дім. Облаштування двору – частина 1.

My village way

Весна наближається, а значить можна продовжувати розмову про наше басівське господарювання. Раніше в мене з першим теплом асоціювалися виїзди на шосері, а після переїзду в Басівку – в основному всякі господарські справи. Перший рік (2014) ще якось по інерції почав з накату, але роботи по подвір’ю було багато, тому мало-помалу в гаражі почали з’являтися різні електроінструменти, а довкола хати – ситуативні покращення.

Наш басівський дім. Ремонт будинку – частина 2.

Welcome to Basivka

Треба писати поки ще щось пам’ятаю по процесу ремонту. Отже, останнє відрядження в Данію для нашого проекту більше схоже було на відпустку. Відносно хороша погода, душевно всієї бандою потусувалися, походили по всіх культових місцях і музеях, я встиг здійснити свою мрію проїхатися на ровері по замках довкола Копенгагена (120 км за день на орендованій дамці з міським сідлом-диваном – на другий день я ні сісти не міг толком, ні ходити )) – словом, вертатися до ремонту і бетонів\плиток я вже міг з новими силами.

Наш басівський дім. Ремонт будинку – частина 1.

Welcome to the jungle 🙂

(продовження – попередні частини тут, тут і тут)
Отримавши місяць відпочинку перед початком робіт, ми його не марнували. Встигли народити Марка, відсвяткувати Даринчин день народження, збільшити шосейний накат і навіть посперечатися щодо майбутніх перепланувань будинку. Насправді сперечалися не сильно, бо малювати зміни по плану це одне, а вживу все дещо інакше може виглядати. Плюс, коли вже одружені 10+ років, сперечання зазвичай набуває форми спікування відносно несуттєвих дрібниць, бо глобальне бачення і так спільне.

Наш басівський дім. Купівля будинку.

Наш дім

(продовження, початок тут і тут) Була ще одна річ, яка не давала мені спокою під час захоплюючої подорожі львівськими двориками та тьм’яними під’їздами – так званий value for money analysis. Виходило, що як не плануй ремонтів і перепланувань особистого простору, а все одно в результаті спільний простір буде псувати картину. Останні декілька років я зі змінним успіхом наводив лад в дворі нашого старого будинку, тому враження про галицьку “газдовитість” склав собі досить специфічне.

Наш басівський дім. Передмова – квартири у Львові.

В місті такої красоти не побачиш

(продовження, початок тут)

Без чітких планів на квартиру чи будову промайнуло майже 5 років. Протягом цього часу ми думали продавати нашу квартиру, навіть трохи попрацювали в тому напрямку, але, оскільки часу для повномасштабного пошуку заміни не було дуже багато, плюс гроші заощаджувалися стабільно, хоч і повільно,  то особливо різких рухів не здійснювали. В принципі, за 10+ років звикаєш вже до сусідів, району, типових транспортних сценаріїв і щось міняти вже і не дуже хочеться.

Наш басівський дім. Передмова – земля під забудову.

Фото для затравки ))

Закінчується друга осінь наших будівельних клопотів, а разом з нею закінчуються роботи по облаштуванню двору і я нарешті маю час викласти більш-менш цілісну історію нашого сімейного переїзду в Басівку.

Вона складатиметься з декількох частин, оскільки покриває період тривалістю майже 2 роки (може й більше, залежно звідки починати відлік) і різноманітні аспекти від пошуків оптимального житла у Львові чи околицях, і до ремонту з частковим “перебором” будинку, чисткою та перепланування ділянки, укладання бруківки, “розборок” з сусідами за землю, та інших цікавостей.

“Ніч у Львові” : Start of ACP Marathon 600km (12/07/2014)

Третя година ночі, повний місяць час від часу вигулькує з-за хмар, моросить теплий дощик, температура повітря +18 С, вологість повітря навіває думки про Одесу-маму, нічний Львів безлюдний і прекрасний. Але стоп! Це що за водолази біля монументу на Стрийській?

Мій перший марафон

Нарешті я наважився проїхати щось довше, чим традиційна Львівська Сотка чи маршрути на Судову Вишню і назад. З моєю цьогорічною велокармою (7 проколів з початку з січня, 6 виламаних шпиць і 2 вбиті ободи ;() я особливо не горю бажанням товктися по львівському бездоріжжю, а тому на марафонах можу хіба волонтерити. Але анонсована Рівненська 200ка обіцяла бути а)шосейною 2)погожою 3)гарно-компанійською. Тому вирішив їхати – зрештою, досвід вертання додому 30-40км на вісімці ззаду вже декілька набувався в цьому сезоні )))

400-ка очима фото/авто/КП-волонтера

Фото-звіт про веломарафон 400км у залік ACP, який відбувся 21/06/2014.

Річна статистика автолюбителя – ч.6

Щоб трохи відволіктися від тривожних подій останніх місяців, пропоную вашій увазі ще один рік автостатистики. На цей раз буде менше фотографій та вражень, бо рік був досить клопіткий, тому було не до фото – а ті, що є – то здебільшого з телефону. Ну але ж ми тут не для перегляду фото зібралися, а для цифр, то ж давайте до діла.

Життя після Євромайдану

Повернувся з Євромайдану, перечитав новини, подивився інтерв’ю з різними розумними і не дуже людьми, і вирішив викласти думки, що накопичилися. Попереджую – це лише поточні думки, я не політолог і не стратег, а просто маленький українець в тяжких роздумах. Це моя спроба розмежувати почуття та враження від прагматичних та невеселих думок і сформувати якусь лінію для себе на наступний період.

Вважаю, що не настільки тепер важливо як закінчиться Євромайдан та якими будуть події наступних періодів. Вистоїмо відставку чи таки розженуть нас по кутах (чи, що, ймовірніше, виморять нас і киян отими постійними вояжами до Києва)? Що важливо робити прямо зараз і навіть більш важливо продовжувати робити надалі (після розпуску Євромайдану, зачисток чи (якщо дуже повезе) перевиборів, а особливо після “перемоги”, яка, дуже боюся, може виявитися “Пірровою”)?

Для тих, хто немає часу опишу загальну думку – рости знизу і всіляко підтримувати низинні самоорганізації громадян. Така собі “суспільна партизанщина”, якщо ще коротше. У випадку поразки і тим більше у випадку перемоги.

Ель Сальвадор 2011

В Ель Сальвадор я попав в межах свого прощального робочого заїзду по клієнтах нашого замовника в цьому регіоні. За планом, я мав провести по тижню в кожній локації за маршрутом Атланта (США) – Сан Сальвадор (Ель Сальвадор) – Панама-сіті (Панама), після чого контракт мій закінчувався і я переходив на іншу роботу у Львові (вже без такої кількості поїздок по світу). Про Атланту розповідати все ніяк маю настрою (якщо коротко – то нема там і про що дуже говорити, нудне місто, хоча і є свої атракції), про Панаму – ще збираюся з духом (отут частинка панамських пригод), тому в цьому дописі розкажу про Республіку Ель Сальвадор.

Львівська Сотня 2013

Цьогорічна Львівська Сотня вдалася на славу – і організація, і учасники, і спонсори, і навіть погода – всі молодці )))

Коротко про те, як їхалося. Взагалі не планував рубати, бо на минулих вихідних потягнув трохи зв’язки на лівій нозі. Тому план був виїхати десь біля 3:30-4:00, щоб хоч трохи прогрес був з попереднім роком. Але на старті зустрів бойового колегу Voron026 ака фармацевт :), який мертвого розбудить, не те що мене переконає рубанути ))). Тому, трохи помавпувавши Бурову техніку прогріву під час урочистого маршу, поспілкувавшись з людьми в колоні і просто перепригрівшись на сонечку – вирішив їхати по мірі можливостей  😉

Одеська Сотка 2013

Ідея поїхати на Одеську Сотку виникла досить спонтанно. Накату в цьому сезоні всього 300 км, але сильно рознесених в часі, накату на станку – 50 годин з грудня – ранувато, тобто ще марафонити. Народ в’яло обговорював тему на веломаксі, а я все надіявся на прогнози синоптиків про потепління у Львові. Але оскільки весна у Львові все відкладається в довгий ящик, тому я вирішив “якщо гора не йде до Магомета”, то треба їхати до весни. 

Боротьба за паспорт в Луцькому паспортному столі

Після останньої поїздки закордон, коли хорвати мені проштампували останню вільну сторінку, Юля мене постійно “пиляла”, щоб я здав документи на новий закордонний паспорт. Жінки вони взагалі такі – їм би тільки причину “попиляти” 🙂 Мені він якось не дуже розходився, бо й так в найближчому часі закордон їхати я не планував, тому відкладав то діло в довгий ящик. Крім того, регулярно проїжджаю вранці повз львівський міжрегіональний центр видачі паспортних документів (на Залізничній 56) і постійно бачу там купу народу в чергах – шкода гаяти свій час на такі забави. Але ось намітилася поїздка до Луцька на декілька днів, тому заодно вирішив і подати документи по місцю прописки.

За той час, що я тягнув з подачею документів, траплялися різні “перетрубації” з паспортними столами – щось там відміняли, щось реогранізовували, щось покращували і тд. Проте черги під ними явно не зменшувалися і в пресі та інтернеті випливали все нові та нові подробиці корупційності цього виду діяльності. Як воно часто буває з чоловічим затягуванням до останнього, виявилося, що я правильно зробив, що нікуди не поспішав. За цей час технології боротьби з наглючими присосками держслужбовцями досягли певного розвитку, що дозволило мені частково скористатися здобутками піонерів цієї боротьби. Одним з першопрохідців, наскільки я можу судити, є мій колишній однокурсник – Юрій Бульбах. Позитивний чувак, якщо хтось його ще не знає. Саме його пост на сайті Захист Прав допоміг мені розібратися що до чого і як діяти. Тож на знак подяки Юрі за його сізіфів труд, вирішив написати звіт з мого невеличкого походу проти корупціонерів і що з того вийшло.

Критий Ровер 2013

Про велотрек у Львові я вже якось дивився/читав у Славіка і Володі, але тільки цього року вирішив спробувати свої сили в заїздах. З одного боку, певна фізична форма присутня в результаті вкручувань на станку, з іншого – цьогорічна зима вийшла багатою на покатушки по шосе. Єдине, що трохи додавало вагань – це нульовий досвід їзди на “фіксерах” (спеціальних велотрекових роверах з фіксованою передачею і відсутністю вільного ходу педалей – треба постійно крутити) і брак техніки проходження віражів. Забігаючи наперед, скажу, що все пройшло більш ніж файно, тому всі мої переживання були марними.